30 дитячих віршів про літо, які легко запам’ятовуються
Чудові вірші українських поетів про найтеплішу пору року року, яка манить дітей канікулами, теплими хвильками річки чи озера, довгими та безтурботними вечорами дитинства на канікулах в бабусі чи сімейними відпустками в горах чи біля моря. Це час відпочинку, натхнення, насолоди і приємних спогадів.
1. Щедре літо
Літня спека, грози, грім,
Літо, ти прекрасне всім!
Скільки в тебе є скарбів:
В лісі – ягід та грибів;
У садках – смачна малина,
Аґрус, яблука, ожина.
Фрукти й зелень соковита –
Це смачні дарунки літа.
Ген тече срібляста річка…
Ой і тепла ж в ній водичка!
Можна влітку засмагати,
Можна плавати й пірнати.
Тетяна Корольова
2. Літо
Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
Лель-Анатолій Загрудний
3. Прикмети літа
Ластівки літають
Над водою низько,
Хвилі розбивають –
Значить, дощик близько.
Мов червоні квіти,
Хмари в небі синім,
Значить, завтра, діти,
Буде вітер сильний.
А як льону річка
В полі засиніла,
Знайте, що суничка
У гаю дозріла.
Марія Чепурна
4. За що я люблю літо
Засвітить сонце дивно враЗ
На ньому з’являться румянА.
Природа зніме з себе плаЩ,
Всміхнеться літечко духмянО,
Воно прийшло через морЯ,
З’єднає те, що було навпіЛ,
Вечірню й ранішню зорЮ.
Промчить по небу наче яструБ.
Серед ланів, прекрасних сіЛ
Теплом зігріє нашу землЮ,
І буде радісно навкіЛ,
Старання літа не даремнІ.
В інших фарбах стане свіТ
І зірки з неба світять земнО.
Николай Брага
5. Літо
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик,
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
Олег Роговенко
6. Сунички
Під маленькими ялинками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
Ліна Костенко
7. Літо
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо,
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
Олег Роговенко
8. Сонце гріє
Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає, –
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Тарас Шевченко
9. Сонечко моє
З піснею про сонечко
Йду в дитячий сад.
Миле, миле сонечко,
Як тобі я рад!
Сонечко моє
Яснеє.
Сонечко здіймається,
Плине в вишині.
Сонечко всміхається
Весело мені.
Сонечко моє
Яснеє.
В небі ні хмариночки
Все кругом сія…
Он іде Мариночка
І співа, як я:
Сонечко моє
Яснеє.
Грицько Бойко
10. Канікули
Червневе сонечко зійшло,
всміхнулося тихесенько,
повеселішало село,
і річці нашій весело!
Вода лоскоче береги,
а ті сміються квітами.
Мчимо, веселі, у луги –
діждалися канікул ми.
Валентин Струтинський
11. Червень
Здраствуй, червню! Здраствуй, літо!
Люба сонячна пора.
Колоситься в полі жито,
Загоряє дітвора.
Червоніють полуниці
Соковиті, запашні,
В хаті зовсім не сидиться.
Ой, які хороші дні!
Галина Демченко
12.Червень
– Я відкриваю двері в літо,
Де теплим сонечком зігріто
Повітря, небо, землю, води,
Де все росте і плодородить.
Й мені дістанеться роботи:
Лише встигай бур’ян полоти
І проганяти без перерви
З плодів жуків, пташок і черви.
Ігор Січовик
13. Канікули
«Канікули! Канікули!» –
Співає все навколо.
Канікули, канікули,
Канікули у школі!
А що таке – канікули?
Це літні дні барвисті,
Це час, коли нам ніколи
Хоча б на мить присісти,
Бо треба мчати босими
Наввипередки з вітром,
З густих лісів приносити
Горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись,
Підсмажувати спини
І зранку в лузі слухати
Тонку струну бджолину…
Це час, коли за хлопцями
Ми скучим, як ніколи,
І нам страшенно схочеться
Скоріше знов до школи!
Анатолій Костецький
14. Сонячне літо
Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси…
Марія Яновська
15. Липень
Від спеки можна закипіти.
Я ж в холодочку не лежу.
Що брат не встигне доробити,
Те я йому допоможу.
Цвітуть довкола густо липи
І бджоли мед несуть в село…
Узимку чаю з цвітом випий –
Простуди – наче й не було!
Ігор Січовик
16. Спинилось літо на порозі
Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, —
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
Максим Рильський
17. Сонце сипле проміння ласкаве
На стежину, що з трав – степову.
А дівчисько маленьке, цікаве
Роглядає мандрівку нову.
Ось деревця і трави шовкові,
Маленький старий пеньок.
Розлітаються дзвони ранкові
Плететься гарненький вінок.
І тримають малі рученята
Степові різнобарвні квітки.
Захотілось багато нарвати,
Та розсипались квіти з руки.
Ірина Іваненко (Онищенко)
18. Нас сонечко стрічає…
Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
— Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!
Павло Тичина
19. Справи літа
Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
Анатолій Костецький
20. Теплінь
І вся земля одним теплом цвіте.
Яка теплінь! Немає зовсім спеки,
І вся земля одним теплом цвіте.
В заплавах поспиналися лелеки –
Їм чути навіть, як трава росте.
Я на човні. А озеро – прозоре,
І в нім життя клекоче і буя.
Дрімають верби в сонячнім просторі,
І в озері на дні розтанув я.
Яка теплінь! Не буде громовиці,
Голубить світ ласкава ця теплінь.
На лузі скошенім нестрижені копиці,
Як дітлахи, біжать у далечінь.
Не знаю я, навіщо жить на світі.
В нім стільки лиха, зла, куди не кинь.
Та, мабуть, варт хоч день один зустріти,
Коли бува така ясна теплінь.
Іван Коваленко
21. Літо
Липа, липа зацвіла! —
Засурмила всім бджола.—
Гей, злітайтеся, подруги,
У гайок на край села.
Там уже не видно віт,
А лише пахучий цвіт.
Наберем багато меду.
Вирушаймо ж у політ! —
Бджоли з пасіки летять,
Липі крону золотять.
І здається, що у липи
Віти струнами бринять.
Тамара Коломієць
22. Щоб швидше ріс!
Полива під вечір мати
Огірки і кавуни;
Та й роз’яснює хлоп’яті:
— Швидше виростуть вони!
Миттю підбігає Дмитрик
До відра, синок малий
Посміхнувся мамі хитро,
просить:
— І мене полий!
І сміється неня рада:
— Ну, ставай, ставай!
Після цього дощопада
Буде в нас таки врожай!
Олекса Ющенко
23. Літо квітами сміється
Літо квітами сміється,
Пісню радості співає.
Теплим дощиком проллється
І веселкою заграє.
Пригостить у лісі, в полі
Ягідьми та ще грибками.
Вітерцем війне на волі,
Мов погратись хоче з нами.
То в покоси раптом ляже,
То росу розсипле рясно.
Дивину якусь покаже…
Літом завжди так прекрасно!
Надія Красоткіна
24. Дідове літо
І небо холодне, і хмари густі,
Пожовкли дерева, і трави, і квіти,
Відходить найкраща пора у моєму житті
Її я назвав би «дідове літо».
Ніхто і нічого в душі не шкребе,
Лиш радість безмежна, лиш щастя без краю
В онуках своїх пізнавати себе
І знати напевно — смерті немає…
Володимир Шинкарук
25. А метеликам весело
А метеликам — весело,
А метеликам — смішно,
Бо метеликам вересень
Щось наспівує ніжне.
Бо метеликам сонечко
Білі крильця лоскоче,
А довірливі соняхи
З ними гратися хочуть.
І метелики світяться
Свічечками в блакиті,
Бо маленьким не віриться,
Що кінчається літо.
Анатолій Костецький
26. Замайоріло літо
Замайоріло літо пишно і яскраво:
Стрункі майори в різнокольорових сорочках
Стоять між інших квітів гордо й величаво,
А неба полотно в хмаринках, ніби в латочках.
Тепло розхлюпує липневий ранок щедро,
В повітрі запах липи ніжний й крапельку хмільний.
А ще — неначе в ступочці мигдаль розтерто,
То запах абрикос, як мед, солодкий і терпкий.
У липні сталась наша зустріч. Пам’ятаєш?
Зірки з цікавістю всю ніч дивилися на нас.
Пройшли роки… Можливо, в сон мій завітаєш?
Чарівну ніч удвох до ранку вип’ємо ще раз.
Ольга Радченко
27. А літо так пахне липою…
А літо так пахне липою
Шалене цвітіння п’янить,
Маленьке пташа попід стріхою,
Здається он – он полетить…
І вітер підходить приязно,
Піклуючись про дитя,
І крила маленькі боязно
Нестимуть мале пташа…
І понад квітуючою липою,
Летітиме, впевнено, птах,
Щоб в цьому світі великому,
Окриленим вказують шлях…!
Галина Британ
28. Серпень
Йшли з серпами в поле жниці
у далекій давнині:
вже покошена пшениця,
треба жати ячмені.
Сонце жниць пекло нестерпно,
руку муляли серпи.
Клав у копи місяць Серпень
потом зрошені снопи.
А тепер в широкім полі
подивися – там і тут
є машин у нас доволі,
щоб полегшить
людський труд.
Гуркотять в степах комбайни, –
наших нив не вижне серп!
Тільки місяць урожайний
зветься Серпнем дотепер.
Наталя Забіла
29. Як швидко літо промайнуло!
Як швидко літо промайнуло!
Прийшла осіння пора.
Немов на крилах полинуло
Кохане літечко з двора!..
Садок марніє потихеньку,
Пожовклі падають листки,
Вітрець не віє вже тепленько,
Жене понурії хмарки.
Посох горошок на городі,
Мачок вже цвіт давно згубив,
Високий соняшник
На грядці
Журливо голову схилив.
Олена Пчілка
30. Літо тішиться
Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?
В мене промені у жмені,
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу.
