Як перефарбувати шафу в інший колір у домашніх умовах: подробиці етапів роботи

    Стара шафа або комод рідко виглядає привабливо, особливо після ремонту. Заміна меблів – клопітне та витратне заняття, тому питання: як перефарбувати шафу в інший колір у домашніх умовах, не втрачає актуальності. Розбираємось, як правильно оновити шафу, що знадобиться для роботи та які лакофарбові склади можна використовувати.

    Що фарбуємо

    Потреба змінити колір меблів виникає з різних причин. Річ перестає вписуватися у новий ремонт, морально застаріває або просто набридає. Професійна реставрація не завжди доступна, але оволодіти базовими прийомами під силу будь-кому, хто колись тримав у руках пензлик.

    Фарбування – найпростіший і зрозуміліший процес з нескладними рекомендаціями. Важливу роль у ньому відіграє підготовка меблів, а вона залежить від типу поверхні. Найпростіше підготувати дерев’яну шафу, комод або тумбочку. На практиці вироби з масиву дерева найчастіше мають шведське походження та потрапляють у будинок із магазину ІКЕА. Багато хто з них продається незабарвленим, що значно спрощує завдання.

    Меблі від ІКЕА зручні і універсальні, але їх нерідко перефарбовують ті, кому скандинавський дизайн здається занадто нудним. Більшість інших предметів – це меблі з ДСП чи МДФ у плівці (наприклад, кухня), або лаковані вироби. Для них потрібна триваліша підготовка.

    Що знадобиться

    Для роботи знадобляться такі інструменти та матеріали:

    • Щільний валик (або ручка-насадка з двома-трьома змінними валиками). Ширину вибирають в залежності від розміру шафи (комода), в середньому 10-15 см. Валик допоможе рівномірно розкотити фарбу на великій поверхні, і результат буде добрим з першого разу. За розміром валика вибирають лоток.
    • Дві-три м’які кисті різного розміру зі штучним ворсом. Жорстка щетина не рекомендується, тому що вона залишатиме смуги, яких складно позбутися. Пензлі потрібні для фарбування елементів складної форми, там, де не впорається валик.
    • Набір викруток. Вам доведеться зняти фурнітуру та, швидше за все, розібрати меблі. Робота буде більш комфортною та якісною, якщо просто зняти дверцята.
    • Малярний скотч. Він знадобиться, щоб захистити дрібні деталі, які неможливо зняти. Наприклад, якщо в шафі є вбудовані світильники, їх виймають, але залишають у підвішеному стані та захищають скотчем.
    • Наждачний папір (шкірка) різних форматів: дрібний (м’який) і крупнозернистий.
    • Нова фурнітура, якщо ви збираєтеся змінити стиль шафи або зробити її більш оригінальною. Відповідні ручки найпростіше знайти у великих і спеціалізованих інтернет-магазинах – вибір фурнітури там справді безмежний.
    • Лакофарбові матеріали: фарба, лак та розчинник для знежирення.
    • Завжди потрібні ганчірки (серветки); поліетилен стане в нагоді, щоб захистити навколишній простір від фарби.

    Опційно можуть використовуватись такі предмети:

    • Шліфмашина, захисні окуляри та рукавички.
    • Шпатель і шпаклівка.
    • Якщо оброблятиметься велика площа, зручний розпилювач.

    Вибір фарби

    Лакофарбові матеріали різні за складом і такими важливими параметрами, як прозорість і ступінь блиску. При пошуку відповідного варіанта варто відмовитися від масляної фарби з її важким запахом та тривалим періодом висихання. Малопридатні токсичні та пожежонебезпечні матеріали на основі розчинників.

    Для того щоб перефарбувати шафу в інший колір, оптимально підходять фарби на водній основі, на яких є позначка «меблева». Загальна риса таких складів – екологічність, що важливо у разі перефарбування предметів, що знаходяться у житловому приміщенні. Вони практично не виділяють летку органіку і тому не мають різкого запаху. Склади пожежобезпечні та не викликають алергічних реакцій.

    Акрилові

    Ці склади є найдоступнішими і тому найпоширенішими серед аналогів на водній основі. Відсутність токсичності поєднується в них із зносостійкістю та зі здатністю пропускати повітря. Остання якість допомагає деревині регулювати вологість (дихати), завдяки чому поява плісняви ​​та грибка зводиться до мінімуму.

    Необхідно брати до уваги, що акрилові склади не завжди справляються з перефарбуванням. Головний мінус акрилу полягає в тому, що він не лягає на поверхню меблів, виготовлених з ЛДСП. Також безглуздо купувати акрилову фарбу для глянсових (лакованих) фасадів або виробів, раніше забарвлених складом на клейовій основі.

    Акрилові барвники сохнуть досить швидко, але процес полімеризації (особливо якщо використовувався грунт) може зайняти більше місяця. І, хоча після перефарбування річ майже відразу готова до використання, покриттю необхідне обережне поводження; його легко подряпати чи пошкодити випадковим зусиллям.

    Акрил зручний у роботі. Щоб досягти потрібної насиченості кольору, фарбу достатньо розвести водою. Її легко змити, якщо ви не вгадали з відтінком та вирішили перефарбувати фрагмент заново.

    Акрилові барвники продаються і у вигляді аерозолів, що досить зручно для перефарбовування великих поверхонь, якщо ви вмієте користуватися ними. При виборі відповідного відтінку можна зробити фарби на невеликій ділянці поверхні. Це допоможе оцінити, який з кольорів краще виглядає на цій підставі.

    Алкідні

    Основою алкідних фарб є органічний розчинник; склади добре опираються вологості, через що їх зручно використовувати для фарбування меблів на кухні та у ванній кімнаті. Особливість барвника полягає в тому, що він створює плівкове покриття завтовшки не більше 0,1 мм. Термін служби такого покриття буде недовгим.

    Екофарби

    Крейдяна, молочна або мінеральна фарба може стати гідною альтернативою акриловим сумішам. Екофарби виробляються з натуральних матеріалів, тому не мають різкого запаху, гіпоалергенні, не завдають шкоди людям та свійським тваринам.

    Завдяки складу вони рівно лягають не лише на деревину, а й на складні поверхні ЛДСП, ДСП, МДФ.

    Екофарбою можна пофарбувати і лаковані меблі, причому в більшості випадків поверхню не доведеться спеціально готувати (наприклад, ґрунтувати). Склад добре, з утворенням міцного шару, ляже, якщо трохи зашліфувати меблі наждачним папером, щоб трохи збити блиск.

    Інші

    Пофарбувати улюблену шафу можна і водоемульсійною фарбою на силіконовій або латексній основі. Силіконовий шар не боїться вологості, тримається довго та цікавий тим, що здатний заповнювати та маскувати невеликі тріщини.

    Латексний склад тягучістю нагадує олійну фарбу. Але при цьому у нього немає різкого запаху, а тримається він набагато довше. Єдине обмеження латексного покриття – воно може потріскатися за низьких температур, але для домашніх умов це непринципово.

    Лаки та тонувальні просочення

    Вони змінюють зовнішній вигляд меблів, тому їх можна віднести до складів, що фарбують. Ця група лакофарбових виробів виконує як декоративну, а й захисну функцію. Проникаючи в структуру дерев’яних меблів, просочення та лаки перешкоджають появі плісняви ​​та шкідників.

    Ґрунт

    Фахівці радять набувати фарби одночасно з ґрунтовкою, від одного виробника і на одній основі. Це дозволить значно покращити зчеплення барвника з меблевою поверхнею.

    Найкращий результат дає адгезійна ґрунтовка на водній основі. Вона особливо рятує у випадку з важкою поверхнею (наприклад, ДСП), де барвник погано лягає і слабо тримається. Якщо ви плануєте перефарбувати темну шафу у світлу, беріть білий ґрунт; якщо хочете зі світлого комоду зробити темний, буде потрібно темна ґрунтовка.

    Підготовка меблів: з чого почати

    Підготовка починається з видалення бруду, старих плям та запахів. Найпростіше це зробити за допомогою губки, змоченої в пральному порошку чи мильному розчині. Після промивання залишаються плями, що важко виводяться, впоратися з якими допоможе оцет, ацетон або уайт-спірит. Щоб було зручно працювати, меблі відсувають від стіни, надягають захисну маску та рукавички, і не забувають провітрювати приміщення.

    Після миття поверхні дають просохнути, потім видаляють старе покриття. Роблять це одним із наступних способів:

    • Механічний. Найшвидше впорається шліфувальна машина та широкий шпатель. У важкодоступних місцях лакове покриття забирають за допомогою викрутки з плоским наконечником.
    • Хімічний. Для видалення старого полірування використовують спеціальні змивки, виготовлені на основі розчинника. Склад наноситься на поверхню шафи на час, вказаний в інструкції. Після закінчення реакції відсталий матеріал видаляється крупнозернистим наждачним папером або шпателем.
    • Тепловий. Старе лакове або плівкове покриття відшаровується та легко видаляється після нагрівання будівельним феном. Якщо плівка не піддається, її залишають і фарбують нею, попередньо зашкуривши.

    Після того, як старе покриття видалено, поверхню трохи зашкурюють, щоб усунути дрібні залишки. Якщо меблі дерев’яні, ошкурювання ведуть у напрямку волокон. Завдання виконується в три прийоми: спочатку використовують крупнозернисту наждачку, потім – середню, у фіналі – дрібнозернисту.

    На цьому етапі шафу уважно оглядають, щоб не пропустити будь-який дефект. Якщо річ велика, зручніше її демонтувати; фарбувати окремі деталі простіше, і результат виходить якісніший.

    Підготовка до фарбування: ґрунтовка

    Всі деталі шафи, призначені для фарбування, знепилюють і знежирюють. Для цього поверхню протирають вологою ганчіркою, а потім серветкою, змоченою спиртом або спеціальним знежирювачем. На цьому етапі потрібна уважність: найменші частинки клею від плівки обов’язково зачищають наждачкою та знежирюють.

    Виявлені дефекти (подряпини, тріщини та дрібні нерівності) усувають за допомогою спеціальної шпаклівки по дереву. Дочекавшись висихання складу, оброблені місця ошкурюють і ще раз знежирюють, щоб вирівняти поверхню. В результаті виконаної роботи поверхня виробу повинна повністю покритися сіткою дрібних подряпин.

    Ґрунтовка допомагає складу, що фарбує, краще зчіплятися з поверхнею. Рекомендується ґрунтувати в два шари, даючи кожному просохнути. Потім необхідно пройтися поверхнею дрібним наждачним папером ще раз; робити це треба обережно, щоб не зняти ґрунт. Додаткове ошкурювання посилить зчеплення, якщо після нього не забути ретельно витерти пил.

    Фарбування

    Поверхню покривають фарбою 2-3 шари. Якщо перший шар виходить неоднорідним, з лисинами, дефекти виправляють під час другого фарбування. Перший шар після висихання можна трохи обробити дрібним наждачним папером. Таке шліфування має дві мети. Вона видаляє напливи та борозенки фарби, і робить поверхню матовою, завдяки чому наступний шар ляже краще.

    Якщо після другого нанесення результат вас влаштовує, шафу залишають до повного висихання. В іншому випадку процедуру повторюють втретє. Наносити четвертий шар не рекомендується: період висихання розтягнеться, а згодом покриття з часткою ймовірності почне відшаровуватися.

    Кількість нанесених шарів фарби впливає візуальний результат фарбування. Один-два шари, нанесені валиком, залишать легку напівпрозорість, необхідну, якщо ви хочете підкреслити фактуру деревини або створити ефект старіння. Якщо необхідно створити плавний градієнт першою, наноситься світла фарба, потім поступово додається темний відтінок.

    Шафу залишають підсихати на кілька днів, після чого збирають із деталей воєдино. Як фінішне покриття застосовують такі склади:

    • Віск. З його допомогою зручно підкреслити структуру деревини або надати шафі ефекту старовини. Але згодом вишукана матовість стирається і вимагає оновлення, через що віск не застосовують для шаф, розташованих у ванній або кухні.
    • Лак на основі води. Фінішний шар виходить стійким і завжди з глянцем (навіть якщо є позначка “матовий”).
    • Поліуретановий лак. Покриття виходить особливо стійким до механічних впливів та стирання. Його часто наносять на предмети, розташовані у ванній та кухні.
    • Меблі можна фарбувати, не знімаючи старе покриття, якщо воно досить міцне, рівне, не тріскається і не лущиться. У цьому випадку технологія та сама, відсутня тільки етап зняття лаку. Також важливо особливо ретельно знежирити поверхню та використовувати спеціальну адгезійну ґрунтовку.

    Коротко про головне

    Перефарбовування шафи в інший колір самотужки – нескладна робота, що вимагає лише акуратності, часу та набору необхідних інструментів. Процес розбивається кілька етапів. Основне завдання полягає у створенні шорсткої поверхні, що допомагає фарбі лягти рівно і щільно. Попередньо шафу очищають, закладають дефекти та ґрунтують.

    Головна проблема може виникнути при видаленні старого лакового або плівкового шару. Її вирішують механічним, хімічним чи тепловим способом. Фарбу наносять у кілька шарів, кількість яких дозволяє підкреслити чи приховати фактуру основи. Для фінішного покриття вибирають віск чи лак на водній чи поліуретановій основі.

    Джерело