Оселя

Одна з найколоритніших мам в українській літературі – Маруся Кайдашиха, мати Карпа і Лавріна з повісті "Кайдашева сім’я" Івана Нечуя-Левицького. Маруся – гостра на язик господиня, яка любила хвалитися роботою у панів, а ще сваритися й критикувати невісток. Тож не дивно, що цими "ніжними" словами її описала Карпова дружина Мотря.

Такою героїнею була Горпина Терпилиха – мати Наталки з п’єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка". Після смерті чоловіка та настання злиднів Горпина бачила порятунок дочки в одруженні з багатим чоловіком – возним Тетерваковським. "Наталочко, дочко моя! Ти все для мене на світі! Прошу тебе: викинь Петра з голови – і ти будеш щасливою", – казала вона доньці про сироту-бурлаку Петра, якого дівчина кохала. Та коли Петро після тяжкої праці повернувся, закохані відстояли своє кохання і мати прийняла їхній вибір. "Добрий Петро! Серце моє против волі за нього вступається!" – казала героїня.

Ці слова промовила мати Лукаша до Мавки у "Лісовій пісні" – драмі-феєрії Леся Українки. Мавці дуже не пощастило зі свекрухою. Мати Лукаша жорстоко ставилася до лісових істот, постійно гримала на сина і його обраницю, казала займатися господарством, а не грою на сопілці, а потім спонукала його одружитися з нелюбою Килиною. "Потрібні ті квітки! Таж я не маю у себе в хаті дівки на виданню... Йому квітки та співи в голові!", – казала вона.

У цих рядках Панас Мирний описує Пріську Притику, дружину Пилипа Притики і матір головної героїні Христини з роману "Повія". "Дітвора дуже любила Пріську, бо вона завжди уміла з нею обійтися, то шматочок хлібця приносила і давала їй", – описано жінку у творі. Пріська була лагідною, турботливою та працьовитою. Вона дуже любила Христину, але після того, як Пилип Притика замерз на смерть, жінка не могла захиститися від зборщика податків Грицька Супруненка. Через його підступний обман мати мусила віддати Христину в найми до міста, де долю дівчини занапастили.

Пристрасть до городу – особлива риса Одарки Єрмолаївни, матері Олександра Довженка, яку він описав у автобіографічній повісті "Зачарована Десна". "Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість", – казала Одарка.

Сірчиха – надзвичайна героїня роману "Тигролови" Івана Багряного, яка дбає про свою сім’ю, береже пам’ять про Україну в далекому Зеленому Клині та відіграє одну з ключових ролей у розвʼязці роману. За сюжетом, гетьманський нащадок Григорій Многогрішний втікає з поїзда, що везе його до ГУЛАГу. У тайзі герой рятує доньку полтавських переселенців Наталку Сірко від ведмедя, непритомніє, а потім опиняється вже в хаті родини Сірків, де його приймають як сина. Сірчиха дуже лагідно ставиться до нього і часто розпитує про Україну. Зрештою після того, як Григорій поквитався зі своїм катом з НКВД, Сірчиха благословляє свою доньку бути з коханим та вирушити у Маньчжурію. А ще Сірчиха часто повторювала: "Сміливі завжди мають щастя". І мала рацію.

Катерина – героїня однойменної поеми Тараса Шевченка, у якій митець описав долю одинокої незаміжньої матері у патріархальному селі ХІХ століття. Катерина завагітніла від москаля, який покинув її з дитиною, а рідні батьки – вигнали з хати. У селі жінок-покриток засуджували, не пускали навіть переночувати, тому Катерина мусила поневірятись із немовлям, а потім, не витримавши горя, втопилася.

"Яничарською матірʼю" називають героїню історичного роману Романа Іваничука "Мальви" 1968 року, де зображено події визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Головна героїня Марія опиняється на чужині з маленькою донькою Мальвою і розшукує своїх синів-близнят Андрія та Василя, яких в дитинстві викрали й продали в Туреччину. На чужині Марія намагається зберегти віру доньки та прищепити їй любов до України, але зрештою Мальва обирає для себе не ту долю, якої хотіла для неї мати.

В оповіданні "Скарб" Олекса Стороженко описує заможну родину, в якій зростає хлопчик Павлусь. За сюжетом, мати Павлуся все життя його занадто опікала: годувала і роздягала, не дозволяла ходити до школи, працювати, гуляти з однолітками. Павлусь не заперечував проти такого лінивого життя. Потім через забаганки сина мати занедужала і померла, а хлопцеві пощастило отримати скарб, одружитись і доживати віку без турбот. Та чи був Павлусь насправді щасливий? Це суперечливе питання залишене на розсуд читачів.

Чумачиха – дружина Якова Чумака та мати головного героя, інженера-авіатора Андрія. У сім’ї було 4 синів та одна донька. Яків перед смертю мріяв, щоб усі четверо синів з'їхалися додому. І жінка таки дочекалася усіх на поминках чоловіка. Андрій втік із каторги та мати вперше за багато років побачила його. На жаль, потім Андрія схопили за доносом, і жінка померла, поки її син був у більшовицьких катівнях.

У цьому уривку описано Марічку Федорчук – дружину Івоніки, матір Михайла і Сави із повісті Ольги Кобилянської "Земля". У центрі сюжету – подружжя Федорчуків, яке все життя присвятило праці на землі та дозволило матеріальним цінностям керувати їхнім життям. Тож коли постало питання спадкоємництва, між двома синами виник конфлікт, що призвів до трагедії.

Цими словами герой новели "Три зозулі з поклоном" описав свою маму Софію. Мати розповіла сину історію невзаємного кохання їхньої сусідки Марфи до батька, Софійчиного чоловіка, якого запроторили у радянські концтабори. Марфа завжди першою відчувала, коли з Сибіру від нього має прийти лист, і цілувала його, перш ніж поштар передавав його Софії, але жінка не гнівалася на неї. "У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе", – казала вона. В останньому своєму листі батько просив Софію передати Марфі "три зозулі з поклоном".

Ці слова сказала Мотронка Ілащук – дружина Михайла Ілащука і мати Дарусі з роману "Солодка Даруся" Марії Матіос. У центрі сюжету – сімʼя, яка живе у селі Черемошному на Буковині. Батьки Дарусі намагаються зберегти своє кохання від заздрісних очей односельців, але сімейне щастя ламає радянська окупація. За сюжетом, Мотронка пережила тортури від радянських прикордонників, а потім горе, принесене окупантами, остаточно погубило її. "Я думала, що за мої муки мій кат давно зогнив, а він мені сьогодні з моєї дитини ворога зробив? То де Бог, чи він осліп, Михайле, коли я так ревно молилася йому все життя…" – говорила жінка.

Мотря, героїня роману "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного, не раз проклинала свого сина Чіпку. Жінка мала нещасну долю, бо її "чоловік" виявився одруженим, а тому син вважався байстрюком. Чіпка все дитинство потерпав від кривдників, а подорослішавши, звʼязався з сільськими злодіями та почав пити. Мотря намагалася витягти сина з криміналу, але коли він убив цілу сім’ю в селі, повідомила про нього у волость.

Ці зворушливі рядки написав поет-шістдесятник Василь Симоненко. У його вірші "Лебеді материнства" мати заколисує сина і промовляє до нього: "Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги. У хмільні смеркання мавки чорноброві ждатимуть твоєї ніжності й любові. Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені. Можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки Батьківщину".

Ці рядки написав письменник-шістдесятник Микола Вінграновський у вірші 1963 року "Будеш, мати, мене зимувати". Ліричний герой звертається до матері, перш ніж вирушити у бій.

У цих рядках описано героїню роману "Хто ти такий?" військового та письменника Артема Чеха. Ольга – мама головного героя Тимофія, яка працює у дитсадку та намагається вижити у злиденні 90-ті. У центрі історії є ще одна мама – бабуся Тимофія Ліда. Вона зустрічається з Феліксом, алкозалежним ветераном війни в Афганістані. Роман "Хто ти такий?" – це майже автобіографічна історія про дитинство у 90-тих та дорослішання поруч із травмованими людьми. Головним героєм роману є хлопець Тимофій, який і шукає відповідь на запитання із назви книги.

"Квітнуть мальви на маминому ганку, я в трьох країнах сидів за хуліганку"... Зізнайтеся, проспівали? Усі ці рядки – з пісні "Мальви" гурту "Жадан і Собаки". Як ви вже здогадалися, пісню написав письменник, поет і музикант Сергій Жадан.