Оселя

Косогір. Так, схил гори, яру називався косогором. Схил, звісно, теж слов’янського походження, але воно семантично ширше (означає ще й інші речі), тож їх можна використовувати як синоніми.

"Недалеко! Ось, знає він: перейде тільки оту рудку – зараз шлях поверне круто вправоруч, видереться на косогір, а там зараз виткнуться чорно-зеленою гребінкою ялини панського двору. Скоро! скоро!" (Дніпрова Чайка "Чудний")

"Од високої скелі, що стояла коло самого берега, починався рів, обсаджений густою дерезою, закручувався дугою вище балки на самому версі гори і спускався по другий бік косогору до другої скелі." (Іван Нечуй-Левицький "Бурлачка")

Виднокрай. А ще обрій, круговид, кругозір, кругогляд, крайнебо, виднокруг, виднокіл, видноколо, овид, небокрай, небосхил. А ми чомусь вчепилися лише за запозичений горизонт!
"Я летів над ними між двома рядами тополь, i очам моїм одкривалася манлива святошинська далечінь, куди вело рівне, як струна, Житомирське шосе, по якому рухалися аж за виднокрай малюсінькі іграшкові трамвайчики." (Всеволод Нестайко "Загадка старого клоуна")

"Сонця не видно було того ранку. Сірі похмурі хмари закрили Ніл, далеку пустелю, весь виднокрай. Сіявся дрібний дощик. Жерці поховалися в храмах, розійшлися по своїх криптах-притулках." (Олесь Бердник "Покривало Ізіди")

Прохач. А взагалі прохачем називали будь-яку людину, яка що-небудь просить, скажімо, в начальства чи у можновладців.

"Галецька прийшла зарані, але інші прохачі, а найбільше москалі, звичайно виряджались на жебрання спозаранку, сливе вдосвіта. Галецька вже застала цілу метку дідів і мусила примоститись коло доброго старця Кміти." (Іван Нечуй-Левицький "Київські прохачі")

"От увіходить до вас у кабінет прохач. Побачивши на столі револьвера (револьвер на службі ви кладіть на столі), кахикає двічі й починає тремтячим голосом:
— Господин товаришу! До вашої милості… А ви йому зразу:
— Какі такі господа тепер? Совецькая тепер власть, розтуди твою!.." (Остап Вишня "Дуже важливі справи і як їх вирішити")

Поступ. Так, поступ – рух вперед.

"Інженер прекрасно знає, що хіба ж можуть довго утриматись ті, що проти приватного торгу! Торг завжди був чинником поступу й культури — фінікійці, греки, Рим..." (Борис Антоненко-Давидович "Смерть")

"І всі кричать вони про рівність між людьми,
Про поступ світовий, що дасть їм кращу долю,
А давлять разом з тим під тягарем тюрми
Все те, що має дух і незалежну волю!" (Микола Вороний "Мерці")

Опука. Походження зрозуміле – предмет опуклої форми. А от чому "м’яч" – м’який, зім’ятий, те що м’ялося чи має м’ятися?

"Як та опука від скали
Відскакує відлого,
Так кривда людська все паде
На кривдника самого." (Іван Франко "Мій ізмарагд")

"Граф Адольф фон Елленберг почуває себе футбольною опукою; його б'ють ногами всі учасники страшного матчу." (Володимир Винниченко "Сонячна машина")

Вільгота. Так, вільгота чи вільність.

"Таке-то, люде добрі, робиться у вас: взяв парубка і ні за віщо посадив у холодну та й держить. Тепера він один син у матері, а старшина ставить його без вільготи по списках! Захотілось йому, бач, молоду Олексину собі висватать, а та йому гарбуза піднесла, і то він так мститься." (Іван Карпенко-Карий "Бурлака")

"— Може, цей царьок вільготи дасть?
— Сподівайся, бо в нього, кажуть, терчить на в'язах голова лише для того, щоб її цариця олією мастила. Ха-ха-ха!" (Іван Пільгук "Дуби шумлять")

Хитавиця. Так, коли тебе гойдає чи хитає на хвилях.

"Коли зійшло сонце, шторм почав потроху слабшати, але море клекотіло весь день, п'яне від божевільної люті, і тільки надвечір хвилі стали широкими, пласкими, без косматих пінявих грив на гострих хребтах, а хитавиця хоч і не припинилася, але стала рівнішою." (Зинаїда Тулуб "В степу безкраїм за Уралом")

"— Не потонемо! Помацай його борти — вони обшиті по всій довжині очеретяними поплавками, що не дадуть йому потонути. Я, бувало, і не в таку хитавицю випливав на подібних човнах, а, як бачиш, живий! Одно мене турбує — ні місяця, ні зірок не видно, як же тримати напрям на північ? Та вже що Бог дасть — не повертатися ж назад!" (Володимир Малик "Чумацький шлях")

Ясá. Так називали салют ще за часів козаччини. А ще це слово означало гучні звуки, сигнали, сяйво. Єдине слово в нашому тесті незрозумілого походження. Можливо, воно прийшло до нас із тюркських мов (від jasak – наказ, заборона), але це лиш припущення, адже в українській воно має інше значення. Окрім того, "яса" напевно давніша за французький "салют".

"Козацькі човни проходять повз Босу Скелю, воздаючи Байді ясу." (Пантелеймон Куліш "Байда князь Вишневецький")

"— Але ж стамбульський гонець підніс би прапор з півмісяцем і з вежі фортеці привітали б його урочистим салютом.
Танцюра почервонів.
— Оце дійсно, — почухав він потилицю. — Без яси не обійшлося б." (Зинаїда Тулуб "Людолови")

Обихідка або обіхідка. Також так називали речі, якими постійно користувалися.

"Іван спочатку писав листи до матері, що йому в Петербурзі непогано жить. Але матері було шкода сина, і вона часом було продасть то кабанця, то кільки курок і все шле гроші синові на будлі-яку обихідку." (Іван Нечуй-Левицький "Біда бабі Парасці Гришисі")

"— Тоді піду ще панів по волостях колошкати! — Гордій Чурай рішуче насовував шапку на лоба. – Мо’, в якої вашмосці хоч на обіхідку розживлюся!.." (Валентин Чемерис "Фортеця на Борисфені")

Стовпище. Натовп, товпитися – все походить від того ж кореня.

"— Кажіть же, люди добрі, кому й яку кривду я зробив? — питався знову Корецький.
— Та ні... Кривди од вас не знали... спасибі вам!.. Запомагали нас завсігди... То вже дякуємо... — загомоніли серед стовпища окремі голоси." (Борис Грінченко "Брат на брата")

"Зударилися. І від зудару того земля задрижала... Мов розбурхані хвилі океану, напирали стовпища половецькі на княжі війська, а ті їх відпирали — мечами, списами, щитами." (Богдан Лепкий "Каяла")

Зохотитись. Мати бажання = мати охоту.

"— Ні, красненько дякую, — розводить він руками з уклоном, наче перед ним сидить та особа, що писала лист. — Звертаєтеся до патріотизму? Згода. Даю п'ять... ну, десять карбованців до складки на запомогу голодному, але встромити палець межи двері... уклінно дякую... Може, хто другий зохотиться... (Михайло Коцюбинський "Хо (Ранок у лісі)")

"— То ви заберіть свого гостя та й до нас в гості! От і добре буде! Молодий панич трохи погуляє й забавиться на вакаціях, — сказала благочинна.
— Спасибі вам! Як брат зохотиться, то й прийдемо, — сказала писарша. (Іван Нечуй-Левицький «Поміж ворогами»)

Підчихвіст. А ще так могли назвати і пройдисвіта.

"— Дев’яносто три! — не гаючись жодної секунди, видав інформацію підчихвіст. Може, й брехав, та це не мало значення. Головне — догодити начальству." (Павло Загребельний "Юлія, або запрошення до самовбивства")

"Свирид був облесливий в вічі та підчихвіст, а поза очі судив та обговорював вчителів та вчительок таки добре на ввесь куток." (Іван Нечуй-Левицький "Кохання з притичинами")

Поземний. Чи то пак, паралельний землі.

"Штрек — великий під землею коридор, такий приблизно, як у гостиниці "Спартак", тільки значно чистіший. Він — поземний.
До штреку веде — штольня. Штольня — сторчова.
По штольні ходить кліть, а кліть возить у шахту або людей, або порожні вагонетки, а з шахти витягає ті вагонетки, повнісінькі прекрасної залізної руди." (Остап Вишня "Лицем до села")

"Сивий дідок підвів голову, і клинцювата борідка його стала поземно, немов захищаючи свого господаря від ворожого нападу." (Олекса Слісаренко "Чорний ангел")

Укривало. Насправді ковдра – це лише теплий виріб, яким ми вкриваємось. Тоді як укривало може бути й теплим, і легким.

"Матрос підійшов до самого ліжка, глянув скоса на обличчя хворого і завагався. Потім рвучко схопив край укривала й високо підняв над ліжком." (Борис Антоненко-Давидович "Гроза")

"Елпідпфор пішов до свого кабінету й закутавсь в укривало, ще й вуха щільно затулив, щоб нічого не було чути." (Іван Нечуй-Левицький "Неоднаковими стежками")

Закаблуки. До речі, "каблук" в українській мові означав дугу, а від нього вже й пішов "закаблук". А ще закаблуком називають хату, що в плані подібна до літери Г. "Підбори", звісно, теж слов’янського походження, але це слово має вужче значення.

"Йому ввижається, як дрібненько перебирає ніжками ота дівчина; як отой парубок налягає на закаблуки, садячи тропака... А он, а он, — наче м'яч застрибав, пішов другий навприсядки." (Панас Мирний "Повія")

"Казанцев брязнув закаблуками перед Онисею; його закаблуки прокопали добрий рівчак на глиняному долі. Після Казанцева прискакували до Онисі другі гусари, совали закаблуками по долі й, неначе півні, вигребли чималу яму на долівці." (Іван Нечуй-Левицький "Старосвітські батюшки й матушки")

Підсоння. Себто те, що між сонцем та землею, і що залежить від сонця.

"Північне мрячне підсоння відбивалося погано на настроях Остапа. Все тут не таке, як в Україні. Ні сонця, ні неба. Заєдно сірі облаки, духота. Він не розумів, як тут люди живуть! Думав, що сам тут марно загине, і йому бувало на душі дуже важко." (Андрій Чайковський "Украдений син")

"І третього дня я блукав по Терації, писав свої новели на терасі преогидного готелю "Лондон" і пив далматинське вино. Воно було чорне, як кучері сербських красунь, що з сонними посміхами проходжувались, коли спадала спекота, й за темними віями таїли жагу балканського підсоння, ваготу турецької кормиги й мстивість королеубийників." (Юрій Косач "Еней та життя інших")

Обляги. Так, похідне від «лягати».

"Вже в обляги п’яненькі гостоньки розійшлись. Дяки ледве потрапили у двері. Іван вийшов з хати й зараз розперезав пояса. Пан Зануда ціпком лапав стежку, щоб не натрапить на тин." (Іван Нечуй-Левицький "Пропащі")

"До табору прибув у пізні обляги, але там ніхто не спав." (Іван Білик "Танго")

Опорядити. Прибрати, впорядкувати, привести до пуття, до ладу, надати чомусь завершеного вигляду.

"Нехай люде бачать та дивуються, як свекруха пеклується задля невістки опорядити нову хатину." (Марко Кропивницький "Розгардіяш")

"Це ж могилки їхні треба опорядити, барвінком і півниками заквітчати..." (Євген Гуцало "Голодомор")

Займанець. Себто людина, що займає щось чуже.

"— Стою на колінах, присягаюся перед землею, небом і перед усім світом: ми не займанці і не завойовники. Ми нікого не хочемо обертати в рабів, брати в полон і гнати на торги, як худобу. Ми хочемо бути вільні і щоб усі були вільні." (Борис Харчук "Ой Морозе, Морозенку")

"І тому прагнемо рівноправного союзу з вами — забудьте назавше, поки я гетьманую, погане слово "підданство". Великий Богдан не мав сміливости звільнитися бодай від позірної влади короля, й тому програв. А ми хочемо виграти битву за свободу. Допоможіть нам, але не як займанці, а добрі сусіди". (Роман Іваничук "Через перевал")

Сила. Силу-силенну ми, мабуть, ще пам’ятаємо, а про силу, від якої вона пішла, багато хто вже й забув.

"Стояла година, ще й до того був будень, – а в дворі й за двором в священника стовпилась сила народу: в Вільшаниці тільки що поховали старого священника, Петра Моссаковського. Уся громада зійшлась в його двір на поминальний обід." (Іван Нечуй-Левицький "Старосвітські батюшки й матушки")

"Тут нового хворого привезено, там операція, а то треба й ліки самому налагодити. Сила роботи! Довго чигає Хо на хвилину, коли лікар буде вільнішим." (Михайло Коцюбинський "Хо")