Оселя

Перебендювати — вередувати, перебирати: і це не те, і то не так.

«— А що пак, дочко, оце будемо діяти? Чи швидко підемо заміж, чи ще довгенько будемо перебендювати? — спитала мати в дочки». (Іван Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки й матушки»)

«Ішов Іван у ліс із сокирою за ременем та й бурчав і кляв ненастанно. Прийшов, сів на старім пеньку, щоби хвилю відпочити, але не переставав бурчати та перебендювати». (Іван Франко «Без праці»)

Випинати — висувати вперед, виділяти себе серед інших.

«Про страшенну кількість ножів, які випинаються з усіх можливих кишень їхніх комбінезонів, тобі вже й згадувати не хочеться». (Юрій Андрухович «Московіада»)

«Він витягається, випинає наперед груди, б’є по них кулаком». (Улас Самчук «Юність Василя Шеремети»)

Марудитися — робити щось довго й нудно або мучитися нудьгуючи.

«Марудилися вони так зі мною, либонь, місяців чотири, нарешті сказали, що я житиму... загоїться моя рана». (Михайло Старицький «Кармелюк»)

«Того дня він сидів і марудився з сорочкою, бо до шиття не мав анінайменшого хисту, й раз по раз люто на мене блимав, щоб я не смів наближатися». (Галина Пагутяк «Слуга з Добромиля»)

«З часом душа його в чужій хаті починає марудитись, щось у ній стогне — спочатку тихо, а потім голосніше, руки його хоч і працюють, а журяться, очі запечалені». (Євген Гуцало «Мертва зона»)

Гацати, гоцати — підскакувати, витанцьовувати, танцювати підстрибуючи.

«— А чом же! Як вип'ю цього ведмедя ще одну чарку, то, їй же богу, так і піду по хаті гацати метелиці, ще й на одній нозі». (Іван Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки й матушки»)

«Гриць зареготався. Лише від одної думки піти оттак гоцати з такою от — його напав сміх» (Іван Багряний «Тигролови»)

Поратися — господарювати, клопотатися, виконувати хатню/домашню роботу.

«Тихо, в'яло бренькала на роялі Льоля, чекаючи Віктора. Лише професор був заклопотаний. Порався з колбами, ретортами, переливав щолоки, кислоти». (Михайло Івченко «В останні хвилини»)

«— Чи тут мешкає пан Дутчак ? — запитав я стару жінку, що поралася в городчику». (Юрій Винничук «Нічний репортер»)

Це слово має кілька значень. Основне — поводитися пихато, гордовито, бо пинда — це зарозумілість, пиха. Але його також вживають у сенсі «надутися, розсердитися», очевидно, через схожість з «набундючитися».

«Карпо тепер на всю губу пан! А до Одарки так без палиці й не підступай: у парчевих очіпках ходе; нарядиться, напиндючиться, он яка пані!» (Панас Мирний «Повія»)

«Писарша розгнівалась зовсім і напиндючилась» (Іван Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки й матушки»)

Розворушити — зробити жвавим, бадьорим, активним; вивести зі стану бездіяльності чи апатії, заохотити до дій.

«Вино розворушило обох». (Іван Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки й матушки»)

«Тоді він вставав і стояв, погойдувався, щоб розворушити кості та пожвавити кровообіг». (Іван Багряний «Сад Гетсиманський»)

«Що маєш отам горювати, то взяв би відпустку та приїхав до Києва розвіятися, — і я трохи розворушився б. Я тепер нікуди ні ногою — неохота». (Докія Гуменна «Мана»)

Перехнябитися — перехилитися, перекоситися, скривитися. Перехнябитися може стара хатина, двері, машина на вибоїні. Перехнябити можна губи, плечі.

«Машина крутнула на вибоїні й перехнябилась. Мить... І машина вирівняла хід, минувши закрут і йдучи далі, завертаючи не праворуч, а ліворуч, а потім просто». (Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»)

«Але той загорнувся у військовий плащик і перехнябив плечі:
— Дивись — як знаєш. Тобі видніше. Я тут чоловік новий, — і попрямував до корівника». (Григорій Тютюнник «Вир»)

Спинатися — підійматися на підвищення, тягнутися вгору, вилазити. Також могло означати «спиратися на щось». А ще часто використовують у вислові «спинатися на ноги», як говорять про маленьких дітей, коли їм вже вдається ставати на ніжки.

«Гарбузи в'ються поміж картоплею, спинаються на вишні, перелазять через тин» (Євген Гуцало «Запах кропу»)

«Була лише одна незручність: зависокий тин, і мені доводилося весь час спинатися навшпиньки, а це не давало довго дивитись» (Анатолій Дімаров «Пастка»)

«Вже й дитя потрохи на ніжки спинається, щось белькоче, а що — то хіба одна мати розуміє». (Галина Пагутяк «Народження й смерть чоловічка завбільшки з метелика»)

«— А я думаю, чого то наймички регочуться, аж на комин спинаються, та все на мене скоса поглядають». (Іван Нечуй-Левицький «Старосвітські батюшки й матушки»)

Сапати — важко дихати, утворюючи свистячі й шиплячі звуки. Від нього утворили й засáпатися — результат важкої праці чи швидкої ходи, коли людині стає важко дихати. А також відсáпуватися — перепочивати, намагаючись поновити нормальне дихання.

«Вставала, палила в печі, щось пекла чи варила, загортала у вузличок і йшла. Йшла поволі, голосно сапала, часто зупинялася, щоб відсапнутися, оглядалася навкруги, ніби прощалася кожний день з полями, з садами, з небом. Після йшла далі». (Улас Самчук «Марія»)

«Ба ні. Сапає щось там у кутку. Сапало, сапало, тоді чхнуло. Він... Ось вигулькнув з нори гострий писочок боязкий, вуса, а далі і вся голова». (Григір Тютюнник «Небезпечний приятель»)

Теліпатися — і тут дві правильні відповіді: коливатися, хитатися і йти повільно, стомлено. Переносне значення — друге: іти, хитаючись, довго й нудно.

«Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу...» (Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні»)

«Колишні свати, проклинаючи озерянських ошуканців, мали теліпатися пішки усі плавні, через піски до свого човна». (Павло Загребельний «Розгін»)

Куняти — дрімати, спати «не навсправжки».

«А одного разу, коли Арсен, зігрітий сонцем, куняв у човні, то підводячи, то опускаючи голову, за спиною в нього почулося тоненьке скімлення. Арсен прокинувсь і огледівся». (Григір Тютюнник «Ласочка»)

«— Спати не можна. Ні хвилини. Бо як почнемо куняти, розморить, будем, як мокрі курки, і нічого не вийде, — тихо сказав Кукурузо». (Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»)

Тут правильні два варіанти: побити й очистити, обдерти. Це слово утворилося з двох: чухати й чесати. Тож спершу воно означало «зачищати, вичісувати», а потім набуло й переносного сенсу — «почухати боки» ломакою чи ще чимсь.

«Отуди тобі дорога! Як я тільки ще раз вгляджу тебе отутечки коло мого двора, то обчухраю тобі боки оцією палицею так, що не потрапиш кудою втікать». (Іван Нечуй-Левицький «Хмари»)

«Зламавши молоду вільшичку, я швидко обчухрав гілки». (Василь Шкляр «Залишенець. Чорний ворон»)

Муляти — тиснути, терти, заважати, непокоїти. Муляти може взуття, тісний одяг, торбина — щось, що тре, тисне, давить тіло. У переносному сенсі — не давати спокою, мучити, турбувати. Муляти очі — набридати, постійно потрапляючи перед очі.

«Мати на батька:
— Ноги муляють черевики позалатуванi, нових треба!» (Архип Тесленко «Страчене життя»)

«Добре самому серед дерев! Тиша, ніхто не турчить про свої клопоти, ніхто не муляє очей, і Санько подумав, що добре було б вивчитися десь на лісника та в лісі й жити». (Григір Тютюнник «Дикий»)