Оселя

Стріляти з гармати по горобцях — докладати великих зусиль там, де вони не потрібні

«— То що ж, пане, радиш? Признати всесильність Довбуша й занехаяти всякі спроби його поскромити?
— Чому? Я того не сказав. Я тільки не вважаю за особливо мудру тактику стріляння з гармати по горобцях. Досить нам самого Пшелуського і не треба нам Потоцького з його двома тисячами». (Гнат Хоткевич «Довбуш»)

«Велика мені честь взяти таку твердиню! Правду вам сказати, то мені сором коло такої діри чипіти. — До воробця стріляємо з гармати. — Часом воробця тяжче вбити, ніж слона». (Богдан Лепкий «Полтава»)

У роті чорно — лаяти, ображати, обмовляти. Говорити лихі, образливі речі.

«Панночка на стільчику розкинулась, плаче; а стара над моєю головою стоїть і так то вже мене лає, така вже люта, — аж їй у роті чорно». (Марко Вовчок «Інститутка»)

«Я сміюсь з лихих людей, бо так мені Бог дав, а от як ти з усім селом лаєшся та сваришся, то це вже дав тобі не Бог, а чортяка, бо ти, мабуть, його невісточка. В тебе і в роті чорно, неначе в печеного пекельного чорта». (Іван Нечуй-Левицький «Біда бабі Палажці Солов’їсі»)

Напускати туману — обманювати, заплутувати. Щоб ви все так ясно побачили, як у тумані.

«Ніхто з цих дорослих, чистих серцем, дітей, і гадки не мав, щоб якось вибрехатися, напустити туману». (Докія Гуменна «Діти Чумацького шляху»)

«Перед дамами й паннами він любив підніматись в ті хмари, говорив високим тоном, щоб напустити їм туману в очі і почванитись своїм розумом, і говорив таки добру абстрактну нісенітницю, хоч граматично неначе й добре складену». (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем»)

Втерти маку — побити. І то добряче провчити! Іноді навіть кулаками. Розтерти в порошок, як макове зерня.

«От знайдибіда, авантюрист шмаркатий! Ванько-о-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку — тиждень чухатимешся! Вилазь, чуєш!» (Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»)

«Остап тремтів із досади, що не має сил побити цигана."Я б тобі утер маку, — думав він, — коли б москаль не виточив із мене крові"». (Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною»)

Сніг на голову — щось раптове, несподіване.

«Багато добра всякого та худоби навезла Галя з собою; вісім паровиць везли її посаг у Піски. Мотря як стріла все, то аж злякалася. У неї ніколи нічого того і в думці не було, а тут — як сніг на голову! Вона не знала, де його поставити, куди подівати» (Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

«Так от… Раптом увечері до мене додому приходить Григораш. Три місяці тому. Без попередження, без дзвінка. Як сніг на голову. Одчиняю двері. Стоїть на порозі. Усміхається». (Всеволод Нестайко «Повторне зникнення Ципи»)

Сісти на свого коника — діяти улюбленими методами. Або починати розмову на улюблені теми.

«А п'яниця, дійсно, як несамовитий маньяк, уже потрясав космами й говорив з чаклунською силою переконання... Видно, що він сів на свого улюбленого коника, вирішивши, що для того найвідповідніший момент». (Іван Багряний «Маруся Богуславка»)

«Михайло осідлав свого коника. Він любив говорити про те, куди доскочить людство в своєму поступі. Випалить кисень, забруднить біосферу, знищить себе бомбою чи подолає все це». (Юрій Мушкетик «Біла тінь»)

Розуму не позичати — розумна людина. Чужого розуму їй не тре'.

«Ворон знав, що Мудеєві розуму не позичати, кінь рятував його вже не раз, але як те в нього виходило — важко сказати». (Василь Шкляр «Чорний ворон. Залишенець»)

«Я не дурний, і розуму мені не позичать у людей. Чи поймеш віри! на що було тільки гляну, вже й умію, вже й сам зроблю, та ще й як зроблю!» (Іван Нечуй-Левицький «Рибалка Панас Круть»)

Дати перцю — бити, сварити, лаяти, допікати. Такого наробити, щоб сльози з очей крапали, як від перцю.

«Ого! провчу я висікаку
І перцю дам йому, і маку,
Потямить, якова-то я». (Іван Котляревський «Енеїда»)

«— Тепер витримаємо, десятнику! Дамо перцю ляхам! — весело вигукувала козацька братія» (Володимир Кільченський «Присмак волі»)

Золоті верби ростуть — не вміти добре щось зробити - усе щось незугарне чи недоладне виходить.

«Коли я зирк! з другого кутка кладовища летить Хаброня як несамовита та прямо до нас. І як вона вгляділа нас, нечистий її знає, бо народу на кладовищі була сила, як на ярмарку. Як глянула я на неї, та трохи не зомліла. "От тепер, — думаю, — щось та буде, бо де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть"». (Іван Нечуй-Левицький «Чортяча спокуса»)

«— З будь-якого становища завжди буває два виходи – розумний або дурний. Думати треба! Думати! Скільки я вас учу, а за вами все золоті верби ростуть». (Всеволод Нестайко «Таємничий голос за спиною»)

Лупити зуби — весело сміятися, реготати. Цікаво, що слово "лупити" можуть використовувати замість різних дієслів, щоб надати фразі експресивності.

«Не швидко прибіг лакей на генеральшин клик. Не де ж він був — як не лупив зуби з Уляною! Сказано: нема життя генеральші через ту Уляну!!» (Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні»)

Під стіл пішки ходити — бути дуже малою дитиною, коли під стіл у повен зріст сховатися можна.

«Був я зовсім маленький, пішки під стіл ходив». (Віктор Близнець «Як я став чемпіоном»)

«Данило майже не знав найстаршої сестри, бо ходив під стіл пішки, коли вона вийшла заміж, але вона була так разюче схожа на покійну матір, що при зустрічах з нею він відчував у серці якийсь священний трепет, і йому завжди хотілося цілувати її руки, як цілував колись мамині». (Володимир Малик «Горить свіча»)

Не вродило в черепку — бути розумово відсталим. До речі, в багатьох європейських мовах слово "голова" однокореневе з "черепком".

«I в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручi, губились ключi вiд розуму, не варив баняк, у головi лiтали джмелi, замiсть мiзкiв росла капуста, не родило в черепку, не було лою пiд чуприною, розум якось втулявся аж у п'яти i на в'язах стирчала макiтра...» (Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять»)

Крутити носом — бути невдоволеним, перебірливим. І на одне носа морщити, і на друге, і на третє...

«Оце, буває, виставлять хазяїни мисочку молока своїм прислужникам — котам, собакам тощо, а вони ще й носом крутять». (Григір Тютюнник «Небезпечний приятель»)

«Перед принцесою виросли гори квітів, а вона все крутила носом:
— Не те, не захоплює!
І тут один небагатий шляхтич Зенон Косинський кинув на ту гору живого різнобарв'я кілька квіток будяка». (Олег Паламарчук «Квітка будяка»)

Нагріти боки — побити.

«А що ж більш, як не киями? Та вже сього не так, як Кирила Тура! Сьому вже треба так боки нагріти, щоб не діждав більш рясту топтати!» (Пантелеймон Куліш «Чорна рада»)

Наколотити гороху з капустою — наробити чогось зайвого, непотрібного.

«Москаль? Нічого ж і говорити! Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою». (Іван Котляревський «Наталка-Полтавка»)

«Не знаю, чи сподобаєцця вона мосці Вашій — багато є там правди, але багато я писав такого, чого сам не бачив — з чужих речей, переказів ; мабуть наколотив гороху з капустою». (Михайло Грушевський «Листи до Івана Нечуя-Левицького»)