10 фільмів, які можуть допомогти вивчати українську літературу

    Поширити:

    «Захар Беркут», реж. Ахтем Сеїтаблаєв, Джон Вінн (2019)

    Сюжет твору розгортається у період набігів монголо-татар на територію Київської Русі в 1241 році. Воєнний загін під командуванням хана Бурунди відійшов аж до Карпат, але його плани пошкодити завдають місцеві мисливці, що очолюються Захаром Беркутом. В ролі Захара Беркута виступив американський актор Роберт Патрік, який став відомим завдяки фільму “Термінатор 2” і серіалу “Секретні матеріали”. Інші персонажі були зіграні як американськими і британськими акторами, так і українськими.

    Основну концепцію твору Франка автори фільму зберегли, але додали нових персонажів і сюжетних ліній. Мова фільму — англійська, а для вітчизняного прокату його озвучили українською мовою.

    «Причинна», реж. Андрій Щербак (2017)

    Це короткометражний анімаційний фільм, інспірований однойменною романтичною баладою Тараса Шевченка, написаною класиком ще до його звільнення з кріпацтва. У цій стрічці розповідається історія двох закоханих, яких розділяє війна.

    “Причинну” представили на 32 міжнародних кінофестивалях у 16 різних країнах світу. Фільм отримав гран-прі на фестивалі короткометражних фільмів “Відкрита ніч” і був визнаний кращим анімаційним фільмом у 2018 році на українській національній кінопремії “Золота Дзиґа”.

    «Лис Микита», студія «Фрески» (2005–2007)

    Цей анімаційний серіал є екранізацією сатиричної поеми-казки Івана Франка та отримав популярність не лише на українському телебаченні, але й за кордоном, зокрема в Польщі, Латвії, Угорщині та Туреччині. Мультсеріал складається з 26 епізодів, кожен з яких триває приблизно 15 хвилин.

    У сюжеті головний герой, хитрий Лис Микита, неперервно опиняється в курйозних ситуаціях, але завжди знаходить спосіб вибратися з них. Він часто дурить інших звірів, і багато ситуацій у мультфільмі адаптовані до сучасних реалій. Крім того, у різних епізодах звучить музика від таких відомих виконавців, як Океан Ельзи, Руслана, Брати Гадюкіни, ВВ та інші.

    Над створенням цього серіалу працювало 70 аніматорів, які створили 450 тисяч малюнків. У 2017 році мультсеріал було також адаптовано для людей із проблемами зору, додавши додаткові описові коментарі, що відомі як тифлокоментування.

    https://youtu.be/heVzLLE68CA?si=jn2gyjUt1byO_M2F

    «Чорна рада», реж. Микола Засєєв-Руденко (2002)

    Це 9-частинний фільм, створений на основі першого історичного роману, написаного українською мовою – «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Фільм розповідає про загальну козацьку раду, яка відбулася в Ніжині у 1663 році, у період “руїни” в українській історії після смерті гетьмана Богдана Хмельницького.

    Творці серіалу старалися дотримуватися історичної достовірності і відтворити сюжет роману, включаючи діалоги. Однак режисер вирішив додати до стрічки постать Богдана Хмельницького, хоча цього не було в оригінальному творі Куліша.

    У фільмі взяли участь видатні на той час українські актори, зокрема Богдан Ступка у ролі гетьмана Івана Брюховецького, Сергій Романюк, Богдан Бенюк, Руслана Писанка та інші. У цьому масштабному проекті приймали участь приблизно тисяча акторів, навіть співак і ректор Михайло Поплавський зіграв роль писаря.

    «Тигролови», реж. Ростислав Синько (1994)

    Це напружений фільм, створений на основі однойменного твору Івана Багряного про втечу хлопця із потягу, який направлявся до сибірського табору. Григорій подорожує російською тайгою і натрапляє на поселення українців-мисливців. Сім’я Сірків, яка переселилася з Полтавщини, вирішила приховати хлопця в своєму селі.

    У фільмі Ольга Сумська виконала одну з ключових ролей – доньку Сірка, у яку закохався Григорій. Варто зазначити, що Ольга Сумська також грає головну роль у великому українському серіалі “Роксолана”, заснованому на романі Павла Загребельного, який, можливо, також стане частиною уроків української літератури.

    У фільмі можуть бути деякі відмінності від твору Багряного, але автори все ж дотримуються основної сюжетної лінії. Ця стрічка динамічна і спрямована, переважно, на аудиторію підлітків, і цікаво подивитися її.

    «Енеїда», реж. Володимир Дахно (1991)

    Це анімаційний фільм, який ґрунтується на поемі Івана Котляревського, яка є гумористичною пародією на “Енеїду” Вергілія. Перші три частини цієї поеми були опубліковані в Санкт-Петербурзі у 1798 році, і “Енеїда” Котляревського вважається першим твором, написаним українською розмовною мовою.

    За створенням цього анімаційного фільму стоять режисер Володимир Дахно та художник Едуард Кірич, які спільно працювали раніше над дуже популярним анімаційним серіалом “Як козаки…”. Крім того, ще в 1969 році вони працювали над короткометражним анімаційним фільмом під назвою “Пригоди козака Енея”.

    «Лісова пісня. Мавка», реж. Юрій Іллєнко (1981)

    Це кінематографічна казка, яка ґрунтується на драматичній феєрії Лесі Українки під назвою «Лісова пісня». Режисером та оператором цього фільму став видатний Юрій Іллєнко, один із найталановитіших радянських операторів та творців “українського поетичного кіно”. Головну роль Мавки у цій стрічці виконала його дружина Людмила Єфименко. Крім того, у фільмі зіграв їхній чотирирічний син Пилип, який пізніше протягом п’яти років очолював Держкіно України.

    Юрій Іллєнко планував екранізувати “Лісову пісню” ще на початку 1970-х, до сторіччя від дня народження Лесі Українки, але його пропозицію влада відкинула. Виробництво фільму розпочалося лише через 10 років. Зйомки відбувалися на Черкащині та в Карпатах.

    Юрій Іллєнко часто стикалися з цензурою та заборонами від радянської влади. Його фільми, які були передовими у своєму часі як з точки зору ідеології, так і художнього вираження, часто відкладалися на десятиліття. Заборона на його дебютний фільм “Криниця для спраглих” тривала 22 роки, а на стрічку “Вечір на Івана Купала” – 18 років.

    «Камінний хрест», реж. Леонід Осика (1968)

    Ця драма заснована на новелах Василя Стефаника “Камінний хрест” і “Злодій”. У фільмі розповідається історія селянської родини з Буковини, яка живе в надзвичайно бідних умовах і вирішує залишити свою землю, щоб емігрувати до Канади. Перед їхнім від’їздом до їхньої хати проникає грабіжник. Голова родини, Іван Дідух, робить важке рішення про пробачення злодія, але сусіди мають інші плани.

    Для Івана Дідуха від’їзд зі своєї землі, хоч і неродючої, але там, де він виріс і працював протягом усього свого життя, є рівнозначним смерті. Тому головний герой встановлює великий кам’яний хрест як символ свого віддання землі.

    Сцена прощання з ним і його родиною в селі нагадує панахиду. Для того, щоб зняти цю сцену, режисер Леонід Осика хотів, щоб в селі, де проходили зйомки, відкрили каплицю. Місцевий священик спочатку відмовився проводити погребальну службу за живими акторами, але режисер переконав його. У фінальній сцені для створення більш драматичного ефекту були задіяні незрячі і глухі актори.

    «Незабутнє», реж. Юлія Солнцева (1967)

    Цю стрічку зняла Юлія Солнцева, одна з перших жінок-режисерок. Основою фільму є повість “Україна в огні” відомого режисера Олександра Довженка, який також був чоловіком Юлії Солнцевої.

    Повість спочатку була опублікована російською мовою і розповідала про життя звичайних українців під час Другої світової війни, що відповідало ідеологічному курсу. Проте Сталін заборонив її у 1944 році. Олександр Довженко, хоча знімав ідеологічно “правильні” фільми, такі як “Щорс” і “Мічурін”, все одно потрапив у немилість.

    У фільмі Юлії Солнцевої чітко відображено образ ворога-окупанта, при цьому радянський народ і його армія героїзуються. Однак автор повісті зосередився на важливій ролі українців у цій війні. Сюжет розповідає про українську родину Запорожців (у фільмі – Чабанів), яка веде боротьбу проти окупантів та стикається зі стражданнями.

    Можливо, саме ця україноцентричність не сподобалася Сталіну. Фільм Юлії Солнцевої був випущений лише в 1967 році, після смерті як самого Сталіна, так і автора повісті.

    «Тіні забутих предків», реж. Сергій Параджанов (1964)

    Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського продовжує залишати свій слід як одна з найвизначніших і відомих у світі українських кінокартин. Навіть Гарвардський університет включив цей фільм до переліку обов’язкових для перегляду для кандидатів у кінознавстві.

    Ця українська інтерпретація трагічної історії Ромео та Джульєтти. Сюжет відображає ворожнечу між двома гуцульськими родами, що призводить до того, що Палійчук вбиває барткою Гутенюка. Після цієї трагедії їхні діти, Марічка і Іван, закохуються одне в одного. Однак через помилки своїх предків їм не вдасться здійснити свою мрію про щасливе життя разом.

    Фільм дивовижно барвистий та наповнений українським фольклором, піснями та звичаями. Деякі з них, можливо, були вигадані самим режисером, але ці додаткові елементи надають стрічці глибокого символізму. Крім того, оператор Юрій Іллєнко отримав численні нагороди за свою роботу над фільмом і використав динамічний камерний стиль. До сьогоднішнього дня іноземні кінокритики називають “Тіні” новаторським і освіжаючим твором.

    Значущим також є той факт, що прем’єра фільму, яка відбулася 4 вересня 1965 року в кінотеатрі “Україна”, перетворилася на акт протесту дисидентів проти арештів представників інтелігенції. Літературознавець Іван Дзюба, поет Василь Стус і журналіст В’ячеслав Чорновіл вийшли на сцену перед показом фільму і закликали публіку висловити свій протест проти дій влади та виразити своє обурення несправедливістю. Ця подія спричинила серію арештів, зокрема Дзюбу та Чорновіла було звільнено з роботи, а Василя Стуса виключили з аспірантури.

    За матеріалами

    Поширити: