Оселя

Курява = Густий пил в повітрі

"За машиною здіймалася хмара сірої куряви, за тією курявою нічого вже не можна було побачити з машини, а йому здавалося, що таки можна — якщо не роздивитись, то хоч почути голос його." (Євген Гуцало "Дикі гуси")

"Літня спека застелила його на долоню курявою. Сонце пекло з гарячого неба. Курява посіла на семінаристів, обліпила їм лиця так, що вони не впізнавали один одного. Піт котився з їх потьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками." (Іван Нечуй-Левицький "Хмари")

Холоші = Штанини

"І штани в старости були з однією холошею на лівій нозі, бо на правій холоша сягала тільки до коліна." (Тодось Осьмачка "Ротонда душогубців")

"Але я вже одягався. Мене била нервова лихоманка, і я довго не міг утрапити ногою в холоші." (Всеволод Нестайко "Тореадори з Васюківки")

Обчухрати = Обдерти, побити

"Обчухрати" - це синонім слова «обдерти» у різних сенсах. Первісне значення обох цих слів – пошкрябати, здерти частину верхнього шару з чогось. Його часто використовують у переносному значенні, зокрема, у словосполученні «обчухрати боки» – побити (слово «бік» іноді могли не вживати, а тільки мати на увазі). Інше переносне значення – відібрати (виманити, витягнути обманом) гроші чи коштовні речі.

"Він почав рубати, розраховуючи, щоб ялини впали у воду. Минав час. З нього вийшло сто потів, поки він звалив чотири стовбури. А ще треба було обчухрати віття." (Олесь Бердник "Розбиваю громи")

"Отуди тобі дорога! Як я тільки ще раз вгляджу тебе отутечки коло мого двора, то обчухраю тобі боки оцією палицею так, що не потрапиш кудою втікать." (Іван Нечуй-Левицький "Хмари")

Хвицати = Брикатися, робити різкий рух ногою чи рукою

"Він, по-перше, дуже мирний і лагідний кінь, а по-друге, коні спереду ніколи не хвицаються." (Михайло Слабошпицький "Нащадок тарпанів")

"Кирик одбивався закаблуками, хвицав, мов кінь, брикався і все тяг гусака до себе так, що з його аж пір'я летіло." (Іван Нечуй-Левицький "Шкодливе ягня")

Дрантя = Старий подертий одяг, лахміття

Іноді цим словом називають презирливо будь-який одяг, і навіть вживають його як лайку.

"Уночі сторожує біля крамниці, а вдень — і на базар сходи, і страву звари, і полатай старе дрантя, та й поспати ж колись треба. Ні, тут без господаря діла не буде." (Борис Антоненко-Давидович "Зустрілися")

"Знаєш багачок? Вони всі здатні на докори... А немає, сину, тяжчої докори, як докора багачки про твої злидні... Злидні — та чесно нажиті! А то — навезе від батька-матері дрантя та ганчір'я всякого, та й не руш ти його..." (Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясна повні?")

"– Кажу: хоча б якесь дрантя здогадалося зачинити кватирку…
Худорлявий з неспокійними очима зміряв "бочку" з ніг до голови. Відійшов, хвилину постояв. Подумав. Тоді на весь голос:
– Сам ти дрантя!" (Євген Гуцало "Робінзон з Індустріальної")

Китиця = З’єднаний з одного кінця жмутик чого-небудь

Так, китиця – це група з’єднаних між собою предметів з одного кінця, зазвичай лінійних. Це і зв’язаний жмутик ниток, що слугує прикрасою, і невеличкий сніпок соломи, і букет квітів, і гілочка з квітками, і гроно винограду.

"Китиця на його хвості вилізла, і він змушений носити штучну, капронову, бо що то за лев, цар звірів, без китиці на хвості." (Всеволод Нестайко "Таємниця Віті Зайчика")

"Сашка зодягали теж не так, як мене: у нього були бархатинні штанці, або червона або блакитна сорочка, блискучі чобітки на ногах, а на голові червона з китицею шапочка; я ж ходив так, як і всі наші куткові хлопці." (Степан Васильченко "З дитячих вражень")

"В моїй батьківщині осінь ступає в червоних сап'янцях, заквітчана у соняшники і китиці винограду, підхмелена на весіллях, розспівана на толоках." (Ірина Вільде "Моїй Буковині")

Бгати = Зминати, скручувати

А ще – запихати зминаючи чи скручуючи, підгортати, підгинати, щось ліпити чи виробляти з глини чи з тіста. Вживають його і в переносному сенсі у значенні "лізти на думку".

"А потім перебирав у кімнаті папери, відкладаючи значніші, а решту бгав та в пічку." (Іван Пільгук "Дуби шумлять")

"Як часто колись прибігав до такого круга малий Іван і просив, щоб тато йому виліпив коня. Тоді тато кидав свої глечики і горшки, брав шматок глини, починав пальцями бгати його, а дитя, затаївши подих, радісно дивилось, як з глини народжується баский гривастий коник, як оживають його губи, очі і навіть посмішка." (Михайло Стельмах "Правда і кривда")

"В голову бгалися різні думки й не давали зосередитись." (Іван Білик "Меч Арея")

Цибатий = Довго- й тонконогий

"Тонкий, цибатий, як журавель, — з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, з великими розумними сірими очима, з товстою, униз одвислою губою.." (Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?")

"Гомін, а за ним і музики стихають, на майдані пустіє, і стоїть проти місяця посеред бур’янів якась будівля, химерна, велика, а вздовж неї самотно походжає висока цибата людина в жовтих черевиках і пом’ятому яломку на голові." (Степан Васильченко "Увечері")

Карафа, карафка = Посудина з довгим вузьким горлом

"Охтанась і коням щедро всипав вівса, а для гостей до всього поставив на стіл карафу горілки." (Василь Шкляр "Залишенець")

"Він іще раз плюнув, знов круто повернув і для заспокоєння сьорбнув пару ковтків застояної води, що стоїть в карафці на нічному столику." (Улас Самчук "Останній могикан")

Куняти = Дрімати

"Коли бричка пішла піщаною дорогою, почав куняти. Нарешті знеміг сон." (Іван Пільгук "Дуби шумлять")

"— Спати не можна. Ні хвилини. Бо як почнемо куняти, розморить, — будем, як мокрі курки, і нічого не вийде, — тихо сказав Кукурузо." (Всеволод Нестайко "Тореадори з Васюківки")

Шамотіти = Шарудіти, шелестіти

"Який час просидів анарх на стільці — сказати не можна… Скинувся він од шамотіння, яке наближалось до нього з дикого малинника. Шамотіння надходило поволі: той, хто йшов, не поспішав." (Микола Хвильовий "Повість про санаторійну зону")

"Петро натягнув кашкета на своє непокірне кучеряве волосся й вийшов на подвір’я. Тихо шамотіли сонні дерева, інколи рохкав неспокійний кабанець, пораючись у хліві." (Валер’ян Підмогильний "На селі")

Бовваніти = Виднітися вдалині

А ще – стояти непорушно, стовбичити.

"— Ану лишень, бадьоріше! — обзивається він до гнідого.— Швидше до місця доїдемо, десь у холодочку спочинемо. Он, бач, ліс бовваніє. Но-о!..." (Панас Мирний "Серед степів")

"— Що то бовваніє? — бридливо запитала панна в жовніра, звівши очі на перелякану Минку в розхристаній сорочині." (Григорій Косинка "Серце")

Горлопан = Крикун

"Розкричався, мов на батька. Де ти ріс, такий горлопан..." (Михайло Стельмах "Велика рідня")

"Мабуть, я не зовсім принципова людина, бо не викреслив його зі списку, та й інші горлопани отримали більше за скромних, бо ті не обридають, а ці не дають нам жити, і, щоб відчепитися від них, забезпечити собі спокій, віддаємо їм найкращі шматки." (Юрій Мушкетик "Обвал")

Мурий = Сірий чи рудий неоднорідний колір

Темно-сіра чи темно-руда масть тварин чи обличчя в ластовинні.

"Ледащо Кіт, злодюга мурий,
Знущається над бабиним добром…" (Леонід Глібов "Кіт і баба")

"Голова його біла, як молоко, борода рідка спадає на груди, сірі брови, як стріха, настовбурчилися над очима, а на обличчі і трохи Грицько не перемінився, - такий сухий, такий і суворий, ніс довгий з горбом, лице тільки з мурого стало біло-рожеве." (Панас Мирний "Повія")

Халява = Вертикальна частина чобіт

А ще це слово колись вживали як лайку й означало воно простака чи неприємну (скупу, неохайну, розпусну) людину.

"Чорнота сховав ножа у халяву чобота, взяв з рук старого шляхтича шаблю і схрестив її з шаблею пана Преслава." (Адріан Кащенко "У запалі боротьби")

"— Халява ти, як я бачу!.. — скрикнув Петро Микитович. Брат мовчав і тільки зблід на виду." (Панас Мирний "П’яниця")

Щасний = Щасливий

"Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько; і свекруха жартовлива й ласкавая; щасная моя доля вдалася, дякувати Богу!" (Марко Вовчок "Сон")

"З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому." (Михайло Коцюбинський "Ціпов’яз")

Лантух = Великий мішок

Також це міра об’єму, що дорівнює великому мішкові. А ще так презирливо називають неповоротку чи неспортивну людину.

"Я озирнувся. Товста жінка, зігнувшись під лантухом удвоє, гукала на мене, засапуючись. Я спинився." (Валер’ян Підмогильний "Проблема хліба")

"Може, який лантух або два — то буває; де ж ви бачили, щоб у великій економії ніхто нічого не вкрав." (Іван Карпенко-Карий "Хазяїн")

Голота = Дуже бідні та вбогі люди

Часто так називали найбідніше козацтво, або тих, хто не мав нічого, бо не дбав про господарство та пропивав своє добро. Частину голоти за радянської влади називали "пролетарями".

"Січе осіння мряка, оббиває вітер необставлені хати — хазяйство сільської голоти, бо..." (Григорій Косинка "В хаті Штурми")

"А воно все, виходить, справдилося; грабували панське — ми раділи нишком... Не стало панського, — голота ненажерна нас за горло взяла: "Давай, мовляв, зайву землю, давай реманент, худобу..." (Григорій Косинка "Змовини")

"Це вже сходилась найдужча голота, усе п'яниці, з ледачих п'янюг міщан та зі старих пройдисвітів москалів, навіть з офіцерів." (Іван Нечуй-Левицький "Київські прохачі")

Човгати = Поволі йти, ледь відриваючи ноги від землі

А ще з характерним звуком (схожим на шарудіння) терти чи скребти по якійсь поверхні.

"Хазяйка була слаба, немічна жінка, що все стогнала і ледве човгала по помості шкарбунами на босу ногу." (Михайло Коцюбинський "Fata Morgana")

"Я часто чув, як вона ходила тихою ходою за дверима в кімнаті, неначе крадькома; чув, як вона ходила навшпиньки, човгала, чимсь шелестіла, а до мене все-таки не виходила." (Іван Нечуй-Левицький "Навіжена")

Глипати = Дивитися, поглядати

"А сова тільки глипає з дупла банькатими очима та ще більше сердиться й гордує." (Борис Антоненко-Давидович "Сова і орел")

"Хлопчині, видно, набридло відповідати, й він лише глипав з-під брів, нічого не кажучи." (Євген Гуцало "Зайда")