До Дня козацва: Смішні гуморески про козаків, щоб підняти собі настрій
Петро Ребро – автор чудових козацьких гуморесок. Їх вдало можна використати як смішні сценки на шкільному святі, присвяченому до Дна козака (1 жовтня).
Навіщо вуса козакові
До козака присікалась бабуся:
– Чи бачили? Під носом – дві коси!
Нащо тобі такі здорові вуса?
Ні користі від них, ані краси!
– Вони мене, – він каже, – виручають
(Це може вам засвідчити мій кінь):
Зимою – наче ковдра, зігрівають,
А влітку – холодять, даючи тінь!
Про козацьку славу
Пиляє Гриць Микиту-друга:
– Ти ж не якесь, пробач, ніщо!
Ти – знаменитий козарлюга,
А кінь у тебе – казна-що!
– То не біда, – сказав Микита.
– Чи ліпше, братику,
якщо Коняка вельми знаменита,
А вершник в неї – казна-що?
Линька
Пан говорить козачкові:
– Чи мені здалося?
Нині в мене, як ніколи,
Випада волосся!
– Та то, – хлопчик запевняє,
– Не якась хвороба.
Навесні завжди линяє
Будь-яка худоба!
Козацькі вуса
Гармаш, коли скінчився бій,
Звернувся до Микити:
– Тобі б я радив, друже мій,
Ще вуса відпустити.
А той: – Нащо вони мені?
Мені й без них не скучно.
– Бо я чував, що вусані
Стріляють дуже влучно!
Батькова наука
В сім’ї хлоп’я, мов із води, росте
(А з ним ростуть і батькові тривоги).
Питає якось: – Чом, коли йдете,
Ви, тату, завше дивитесь під ноги?
– А то, щоб не потрапити в біду,
І ти на вус це намотай, Івасю.
Можливо, грошей я і не знайду,
Але ж зате і носа не розквасю!
Не такі вуха
Пан Лопух на глузи брав
Козака Микиту:
– Я б тобі пораду дав
Вуха вкоротити.
Зняв Микита капелюх:
– Це ж чому? – питає.
– Бо таких великих вух
В людей не буває.
Запорожець витер піт,
Потилицю чуха.
– А вам, – каже, – пане, слід
Доточити вуха.
Здивувався пан Лопух.
– Це ж чому? – питає.
– Бо таких маленьких вух
В ослів не буває!
Козацький хліб-сіль
Високий гість прибув на Січ.
Його зустріли хлібом-сіллю.
Чому ж надувся він, мов сич?
Не радий скорому застіллю?
Він на старшину кліп та кліп
(Мовляв, це що за карамболі?):
– Чому я бачу тільки хліб?
Чому немає й дрібки солі?
Погладив вуса кошовий
І каже, підморгнувши варті:
– Ми піднесли вам хліб святий,
А сіль – у кожнім нашім жарті!
