20 потішних гуморесок Павла Глазового для дітей: про школу, мову, батьків та вчителів
Павло Глазовий – був справжнім майстром слова.
Гуморески Павла Глазового для дітей – цікаві, веселі та смішні, короткі про школу, про вчителів, про свиней, про мову. Дитячі гуморески Павла Глазового допоможуть знайти відповіді на різні питання.
Павло Глазовий “Допитливий син”
— Чуєш, тату,— син питає,— що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю,— каже Филимон.
— Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш?
Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько.— Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.
Павло Глазовий Гумореска “Радіолюбитель”
Заснув татко на дивані, зігрітий обідом,
Хропе, сопе, свище носом, аж чути сусідам.
А синочок слухав, слухав, приглядався скоса,
Потім підбіг до батечка і крутнув за носа.
— Що ти, капоснику, робиш? — здивувалась мама.
Виключаю, бо у татка погана програма.
Павло Глазовий Гумореска “Пряник”
— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.
Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає.—
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:
Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.
Павло Глазовий Гумореска “Буйні предки”
Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
—Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.—
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.
Павло Глазовий Гумореска “Де беруться діти”
— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі.
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуні татко…
— І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському…
Павло Глазовий Гумореска “Хитра макітра”
На базарі молоко продавала тітка
І поставила рядком хлопця-малолітка.
— Стій отут і ні на крок не відходь від мами.—
Підійшов до них дідок з довгими вусами.
Не торгуючись купив молока півлітра
І хлоп’яті підморгнув:
— В мене є макітра.
Виллю в неї молоко й кип’ятити стану.
Буде мало, то доллю ще й водиці з крану.
— А навіщо доливать? — хлопченя спитало.
Мама й так води в бідон налила немало.
Павло Глазовий Гумореска “Неправда”
— Гей, Олено! — ізнадвору бригадир гука.
— Йди скажи: немає дома,— мати вчить синка.
Хлопчик вискочив: — Немає дома вже давно.
— Ти обманюєш, я маму бачив крізь вікно.—
А малий насупив брівки:
— Неправда якраз!
Мама першою з віконця побачила вас!
Павло Глазовий Гумореска “Душа і тіло”
От біда! Накоїв шкоди пустунець синок.
Татко врізав нижче спини, знявши поясок.
Той у сльози. Батько просить:
— Годі сльози лить.
Ну не плач, бо вже у мене аж душа болить.—
Та синочка це, як видно, мало утіша.
— Тут болить у мене дужче, ніж твоя душа.
Павло Глазовий Гумореска “Саша”
Пожалійте, люди, карапуза Сашу:
Дуже він не любить їсти манну кашу.
Каже: — Як пожежником стану я колись,
Потушу пожежі, де б не зайнялись.
Тільки магазина я тушить не стану,
Де мені купує мама кашу манну.
Павло Глазовий Гумореска “Чудний школяр”
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки.
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,—
Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
Павло Глазовий “Таткова радість”
Татко хвалиться синочком: — Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає всіх тварин І звірів.—
Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.
— Що оце? — кива на зебру. —- Це такі зирафи.
— А оце? — осла підносить.
— Це таке лосатко.
— А оце? — на мавпу тиче.
А оце мій татко!
Павло Глазовий “Онучок”
— Лягай спати вже, онучку,— дід говорить басом.
— Я, як був таким маленьким, лягав з курми разом.
— А онучок зубки скалить: — Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю, додолу не впали?
Павло Глазовий “Харя”
Баба сердиться на внука: — Таке оглашенне…
Харя, чуєш,,повернися! Харя, йди до мене! —
Біля баби зупинився молодий мужчина.
— Що за слово? Що за харя? Це ж мала дитина.—
Баба з місця підхопилась: — Причепились даром.
Я ж не винна, що хлопчину назвали Ерхаром.
Павло Глазовий “Лелека”
Із родильного будинку повернулась мати.
— Тобі, синку,— пита батько,— сестру показати?
— А звідкіль вона взялася? — сердиться хлоп’ятко.
— Нам приніс її лелека,— фантазує татко.
Хлопчик дивиться спідлоба, крутить головою.
— Звідкіля ж у нас лелеки візьмуться зимою?
Всі лелеки полетіли в Африку далеку.
Краще, татку, ти спочатку принеси лелеку.
Гумореска Павла Глазового “Табель”
Питається сина батько Опанас:
— Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас?
— На деньок у мене попросив Марат.
— А чого це раптом?
— Каже, напрокат.
Учиться він класно, на «чотири» й «п’ять».
Хоче моїм табелем предків полякать.
Павло Глазовий “Невгамовний син”
Запросив директор школи — це вже котрий раз! —
Матір лобура, що ходить у десятий клас.
— Угамуйте,— каже,— сина. Вчора ваш Петро
Семикласниці Марусі поламав ребро.—
А матуся: — Ви, звиняюсь, странний чоловік.
Я ж не винна, що у сина переломний вік.
Гумореска Павла Глазового “Івасик”
Батько дивиться у зошит.
— Двійка, двійка… Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.—
А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
— А чого,— пита,— боятись? Я тобі не боягуз.
“В кого батько розумніший”
Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого татка!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш татко
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.
Гумореска Павла Глазового “Кругла хата”
Прочитав школяр Євген у серйозній книжці,
Що філософ Діоген жив колись у діжці:
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг збудувати хату? —
БаТько каже: — Хто ж, синок, лізе в бочку з жиру?
То він штучку відколов, щоб дали квартиру.
Балакучий Пилип
Серед ночі по провулку
шкандибав Пилип.
Раптом вибіг з підворотні
здоровенний тип.
Ледь не плаче: — Ой братишка,
може, скажеш ти,
Де міліція районна. Як туди пройти? —
А Пилип знизав плечима:
— Як тобі сказать?
Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять.
— А дільничний де приймає?
— аж трясеться тип.
— Та ніхто тут не буває,
— відмахнувсь Пилип.
Тут міліції ніколи не стрічав ніхто…
— Ну, тоді витрушуй гроші
і знімай пальто!
