7 стародавніх українських колядок (відео + слова)
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів.
Колядки пов’язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня.
Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича.
Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Uaua.world зібрав для вас 7 стародавніх колядок, які досі можна почути у віддалених селах України.
“А в горі, горі”
Записано 1990 р. від Олени Мотрук (1924 р. н.) у с. Микуличин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл.
Славен єс, Славен єс, Боже.
Росте деревце, тонке, високе.
Тонке, високе, а вшир широке.
А вшир широке, а ввись кудряве.
А на тім кудрі сам сокіл сидить.
Сам сокіл сидить, далеко й видить.
Видить в Николи… тисові столи.
Як вконець стола сидить Никола.
Ой сидить, сидить, слізоньку ронить.
А з тої слізки сталося й море.
А по тім морю пливе й корабель.
А в тім кораблі тисові столи.
Позастелені, чом скатерками.
Чом скатерками, чом дорогими.
А на тих столах дороге й пиття.
Медок-солодок й солодка кутя.
Та за цим столом будь же нам здоров!
Віншуєм тебе щастям, здоров’ям.
Щастям, здоров’ям та з цими святми.
Та з цими святми, чом Різдвяними.
Чом Різдвяними, чом роковими.
Ой здоров, здоров та будь сам з собов.
З свойов газдинев та з діточками.
Та з діточками, та з сусідками.
Та з усім родом – близьким й далеким.
Близьким й далеким, великим й малим.
Ой дай ти, Боже, з поля доволі.
З поля доволі, а в дім здоров’я.
На челядочку, на худібочку.
Ой що ж ми тобі колядували.
Колядували, красно співали.
Як перепілка в ярій пшениці.
Як ластівонька в новенькій стрісі.
Як соловейко та в лузі, лузі.
Честь Богу, хвала! Навіки слава!
Навіки слава! Навіки слава!
А Пречиста Діва по світу ходила
Темненькая нічка тьмою світ закрила (2),
тьмою світ закрила.
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до багача (2), на ніч ся просила:
“Пане господарю, переночуй мене,
Бо темная нічка (2) находить на мене”.
А той пан господар не хтів ночувати,
Сказав своїм слугам (2) собаками гнати.
А тії собаки Марію впізнали,
Перед Матір Божов (2) на коліна впали.
А Пречиста Діва по світу ходила.
Прийшла до бідного (2), на ніч ся просила:
“Пане господарю, переночуй мене,
Бо темная нічка (2) находить на мене”.
“Ой рад би я тебе переночувати,
Тільки я не маю (2) вечероньки дати”.
“Не треба, не треба вечероньки твої,
Тільки пусти мене (2), до стаєнки свої”.
Чи то сонце сходить, чи місяць заходить?
То Пречиста Діва (2) свого Сина родить.
“Вставай, жінко, вставай. Доки будеш спала?
Вже наша стаєнка (2) світлом засіяла”.
“Якби-м була знала, що то Мати Божа,
Була б постелила (2) до свойого ложа.
Якби-м була знала, що Мати з Ісусом,
Була б пристелила (2) біленьким обрусом”.
Старий Рік минає, Новий наступає (2)
Христос ся рождає.
Ангел Божий із небес
Ангел Божий із небес
Радість нам звіщає днесь,
Що в Вифлеємі Бог воплотився,
Там у вертепі Він появився
Бідним пастирям.
Тож спішім у Вифлеєм,
Де у яслах Божий Син
Народився з Діви Марії,
Непорочної Лелії
На спасеннє нам.
Там віддаймо честь Йому,
Заспіваймо піснь отсю:
Слава во вишних вічному Богу
Отцю і Сину, Духу Святому,
А на земли мир!
О Дитятко, Спасе наш!
Глянь ласкаво днесь на нас.
Освободи нас з тяжкої неволі,
Дай дочекати ліпшої долі
З Рождеством Твоїм.
Ангел пастирям мовив
Ангел пастирям мовив:
Христос ся нам народив,
В Вифлеємі місточку убогім
І в роді Давидовім
З Пречистой Марії.
О дивноє Рождество,
Великоє торжество;
Почала Діва Сина в чистости,
Породила в радости,
Із Дівства своєго.
Пастиріє ввірили
До Него поспішили,
З охотов мило Єму співали
Дитя в яслах витали,
Марію з Йосифом.
Уже ся то сповнило,
Що у пророка було:
Галузка Аронова зацвила,
Цвіток з себе пустила
І овоч зродила!
Слухайте Бога Отця,
Неба і землі Творця:
“Се син мій наймилійший, коханий,
Світу з неба післаний,
Єго ви слухайте!”
Богу будь честь і хвала,
На вік віків і слава.
Як Отцю, так і Єго Синови
І святому Духови,
В Тройці єдиному.
Бог предвічний народився
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь*,
І утішився.
В Вифлеємі народився:
Месія, Христос наш
І Пан наш, для всіх нас
Нам народився.
Ознаймив се Ангел Божий:
Наперед пастирям,
А вчера звіздарям
І земним звірям.
Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.
Тріє цари несуть дари**
До Вифлеєм міста,
Де Діва Пречиста
Сина повила.
Звізда їм ся об’явила
В дорозі о Бозі,
При волі, при ослі
Їм ознаймила:
– Тріє царі, де ідете?
– Ми ідем в Вифлеєм
З желанєм, спокоєм***
І повернемся.
Іншим путем повернули,
Погану, безстидну,
Безбожну Іроду
Не повідали.
Йосифові Ангел мовить:
– З Дитятком і з Матков,
З бидлятком, ослятком
Най ся хоронить.
“Слава Богу!” заспіваймо,
Честь Сину Божому
І Пану нашому
Поклін віддаймо.
Бог ся рождає
Бог ся рождає, хто ж Го може знати!
Ісус Му ім’я, Марія Му Мати!
Приспів:
Тут Ангели чудяться,
Рожденного бояться,
А віл стоїть, трясеться,
Осел смутно пасеться.
Пастиріє клячуть,
В плоти Бога бачуть,
Тут же, тут же,
Тут же, тут же, тут!
Марія Му Мати прекрасно співає,
І хор Ангельський їй допомагає!
Йосиф старенький колише Дитятко:
– Люляй же, люляй, мале Отрочатко!
Три славні царі к вертепу приходять,*
Ладан і смирну, золото приносять.**
А пастиріє к Ньому прибігають,
І яко Царя своєго вітають.
І ми днесь вірно к Ньому прибігаймо,
Рожденну Богу хвалу, честь віддаймо.
Примітки до колядки:
Приспів повторюється після кожного куплету.
* – в джерелі 2 цей рядок подано інакше:
Царі зі сходу славу днесь голосять
** – в джерелі 3 цей куплет подано інакше:
Тріє царіє к вертепу прийдоша,
Ливан і смирну, злато принесоша.
Божий Син днесь народився
Божий Син днесь народився
З неба Він до нас знизився
З Діви Пречистої
Непорочної
Воплотився.
Породила Бога Слово
З покоління Давидова,
Марія Пречиста
Божая невіста
В Вифлеємі.
Там ся Ангели з’явили,
Прихід Спаса прославили,
Як Єго рождества
Із чоловічества
Вже прийшов час.
Взяв на себе наше тіло
Й людським сином звався сміло
Як тоє вже давно
Пророки нам явно
Предсказали.
І злучив Він невіддільно
Дві природи обі спільно
І в одній особі
А двійній природі
Нам явився.
Вже й вертеп ся украшає,
Небо зірку посилає,
Щоб вказала місто,
Де Бога Пречиста
Леліяла.
В полях пастирі зраділи,
Як лиш Ангелів узріли,
Що славили Первенця
Ісуса Молодця
У вертепі.
Три царі прийшли зі сходу
І Царю всего роду
Злото, ливан, миро
Принесли все щиро,
Жертвували.
Спас зійшов мір просвітити,
І всіх грішних відкупити,
Й з лютої вражої
Неволі вічної
Піддвигнути.
Тож ми Спаса величаймо,
І всі разом прославляймо,
Кождая людина
Перед ним коліна
Най приклонить.
За матеріалами: storinka-m.kiev.ua
traditions.in.ua
