8 садово-городніх правил минулого століття, від яких давно час відмовитися

    Існує два види дачників – експериментатори та консерватори. Першим цікаво випробувати все нове і зрозуміти, наскільки це нове прогресивно, нехай ціною проб і помилок. Других не зрушити з місця разом із усталеними садово-городними штампами.

    Аргументи у суперечці між першими та іншими часом наводяться залізні, на кшталт «так робили ще наші бабусі, і все в них було шляхом». Так, справді. Однак якщо гарненько напружити свою пам’ять, то в ній обов’язково промайне, що й бабусі теж потихеньку долучалися до останніх новацій. Наприклад, вони дотримувалися сівозміни (нехай собі і не так часто, як сучасні дачники). У деяких із них поруч росли полуниця та часник. А коли б наші бабусі знали, що томати можна по осені посадити в землю поштучно і не танцювати над їхньою розсадою з бубном, вони б напевно запитали: «А що, так можна було?» Тому настав час, нарешті, розбити усталені дачні стереотипи і перестати вперто повторювати справи, які багато садівників і городників давно вважають моветоном. Спойлер: деяким відступам від принципів ви здивуєтеся.

    Щорічне внесення гною

    Гній – одне з найвідоміших і найпопулярніших добрив, що використовувалися в господарстві ще з давніх-давен. Ми і не сперечаємося з тим, що це криниця «вітамінів» для городу. Адже кожна його тонна містить 2-3 кг фосфору, 6-7 кг калію, 2-4 кг кальцію. Трохи менше в гною міститься магнію, кобальту, міді, молібдену, бору та марганцю. І особливо багатий гній азотом, який так потрібен городним культурам. Залежно від виду гній містить 5-8 кг цієї речовини на кожну тонну.

    Однак не все так просто. Є й побічні ефекти такого підживлення.

    По-перше, внесення гною істотно закисляє ґрунт, і в якийсь момент садово-городні культури, що мешкають у ньому, починають рости набагато гірше, а от характерні для кислого грунту бур’яни з великою радістю захоплюють нові території.

    По-друге, гній може бути багатий не тільки корисними для ґрунту речовинами, але також насінням вже згаданих бур’янів (це жовтець їдкий, кульбаба лікарська, подорожник великий, хвощ польовий та інші), яким-небудь грибком, а також шкідниками. Наприклад, всім відома капустянка обожнює жити і ховатися в гною.

    По-третє, невгамовне внесення гною за рахунок великого вмісту азоту загрожує багаторічникам (наприклад, смородині чи малині) спалюванням коренів, а овочам – накопиченням нітратів.

    Що робити? Використовувати альтернативні способи збагачення ґрунту корисними речовинами. Наприклад, засіяти її сидератами. Це і корисні речовини, і поле не пустує. І, нарешті, не боятися хоч раз внести мінеральні добрива замість органіки: хоч і «хімія», зате інфекції в ній відсутні. А якщо вже зовсім нестерпно і «звичка – друга натура», то хоча б перетворити гній у перегній і тільки потім розкидати його по полю. І при цьому не забувати тримати на контролі кислотність ґрунту.

    Кожен метр – під картоплю

    Голодні часи давно залишилися позаду, а радянська звичка зайняти кожну вільну сотню картоплею чи буряком нікуди не поділася. І при цьому ніхто не питає себе, навіщо йому це потрібне. Однак відповідь на це питання полягає явно не в тому, щоб згодом підгортати або полоти ці посадки, боротися з хворобами та шкідниками, витрачати ще більше часу на збирання врожаю, який потім потрібно десь зберігати і вчасно вжити.

    Що робити? Насамперед, пошкодувати себе. Адже це додаткова праця, а також марнування часу та грошей, починаючи від заготівлі посадкового матеріалу та закінчуючи вживанням плодів урожаю. Висаджуйте рівно стільки, скільки потрібно для забезпечення вашої родини овочами. А на незасвоєних територіях ділянки можна облаштувати місце для відпочинку – з альтанкою, квітником та газоном. Доглядати цей куточок трохи простіше, ніж щодня працювати на грядках.

    Сушка картопляного лушпиння на батареї

    Можливо, це і є відповідь на питання, навіщо городник зайняв пару-трійку соток на ділянці картоплею. Адже чим більше його виростиш, тим більше очищень можна зібрати і висушити. До речі, картопляна шкірка справді корисна: її використовують і як добриво, і як засіб боротьби з садово-городніми інфекціями. А ще очищеннями можна топити піч. І природних розпушувачів ґрунту – дощових черв’яків – вони успішно залучають. Все так. Але висушити гігантський обсяг картопляних очищень на невеликій кухонній батареї (можна, звичайно, розкласти по всіх кімнатах, якщо у господаря немає комплексів) за зиму дещо складно. Та й відчуття того, що ваше житло повільно перетворюється на хлів, якось не залишає…

    Що робити? Відповідь очевидна: на допомогу прийде духовка. У ній очищення висохнуть набагато швидше, та й температура там вища (а отже, вища і ймовірність усунення інфекцій картоплі при такій тепловій обробці). Після цієї процедури подрібнюють сировину в блендері або м’ясорубці, а потім ще раз підсушують. Виходить швидко та якісно.

    Прополка до ідеальної чистоти

    Найдієвішим способом боротьби з бур’яном на особистих подвір’ях здавна вважалася прополка. Працьовиті городники практично без перерви нещадно гнули спину на грядках, а результатом цього був багатий урожай. Минуло багато років, а на деяких дачах нічого не змінилося: там, як і раніше, щодня можна побачити господарів, що зігнулися «буквою зю» і в цій позі «чахнуть» над своїм садово-городнім «златом». Звичайно, полоть культурні рослини потрібно, але без фанатизму. І хоча іноді застосовувати інші методи захисту посадок від бур’янів.

    Що робити? Варто розуміти, що прополювання потребують виключно молоді культури, а дорослим екземплярам бур’яни вже не страшні – це перше. Друге – шкідливі рослини зовсім необов’язково викорчовувати з коренем – достатньо при прополюванні зрізати інструментом кореневу шийку. У цьому випадку бур’янові буде потрібно багато часу для того, щоб «прийти до тями» – і цього часу якраз вистачить культурній рослині для адаптації. Як альтернативні заходи варто застосовувати мульчування.

    Обробка культур лише народними засобами

    Та сама «пісня», як і про обов’язкове внесення гною. І з’явилася вона із твердження про те, що «хімія» – це страх та жах. Особливо дістається томатам, які багато городників рятують від найпоширеніших інфекцій за допомогою йоду та сироватки.

    Ми жодною мірою не заперечуємо фактичної користі цих речовин для дачних культур (як, в принципі, тих же картопляних очищень, золи, лушпиння цибулі, тютюну та інших природних «помічників») – лише применшуємо її ступінь. Бо якби з хворобами та шкідниками було можливо впоратися лише народними засобами, то прогресивне людство давно захистило б свої посадки виключно з їхньою допомогою та не винаходило б «велосипед».

    Що робити? Використовувати народні засоби боротьби з садово-городніми інфекціями у поєднанні з пестицидами та корисними бактеріями, а не навідріз відмовляючись від них. Наприклад, у разі вирощування томатів логічно внести в ґрунт триходерму та проводити профілактичні обробки такими препаратами, як Фітоспорин-М, Алірин-Б, Гамаїр, Консенто або Ревус. Найчастіше необхідність у внесенні народних коштів знизиться.

    Консервування у великих обсягах

    Урожай зібрали – тепер його треба законсервувати. І що більше, то краще. І навіть якщо, умовно, полуниця чи малина цього сезону не дуже вродили, то краще пустити весь урожай на варення, ніж з’їсти свіжі ягоди, бо сировина своя, перевірена. Насправді, це порада про те, як робити не треба.

    Як і не варто відправляти в консервацію кожен помідор або огірок, що вродився, який можна вжити в їжу в «первозданному» вигляді. Не забувайте про те, що кожен вид заготівлі має свій термін придатності, після закінчення якого цей продукт не варто вживати (особливо небезпечна консервація з кісточками). Тому все те, що ви не встигли з’їсти, доведеться віднести до компосту. Воно, звичайно, теж справа хороша. Але це знову зайва праця та інвентар.

    Що робити? Точно розраховувати свої потреби та консервувати рівно стільки, скільки зможе вжити вся родина. Пригостити садово-городні дари в банках все бажаючих (до того, як у консервації закінчиться термін придатності).

    Застосування садового вару

    Треба сказати, що багато садівників у цьому відношенні досить консервативні. Якщо добрива, то неодмінно гній, а якщо замазка, то, звичайно, садовий вар. Адже він захищає внутрішні шари деревини від потрапляння інфекції та грибка після обрізки дерев та чагарників.

    Але і тут не все так просто: садовий вар, нанесений на місце зрізу, часто затримує рідину, що провокує загнивання. Деякі види таких замазок не здатні повністю висихати – і під ними деревина пріє.

    Що робити? Варіантів кілька. Після правильно проведеної обрізки залишити місце зрізу відкритим: рослина має всі шанси впоратися із цим самостійно. Приготувати садовий вар своїми руками, точно дотримуючись інструкцій. Або скористатися замазкою, яка зарекомендувала себе.

    Обов’язкове побілка дерев навесні

    Ще один радянський шаблон, який давно настав час зруйнувати. Справа в тому, що основним заходом давно визнано осіння білка дерев. Вона захищає їх узимку від гризунів, а також від сонця, яке і взимку буває досить яскравим. А враховуючи той факт, що білити дерева потрібно при температурі не менше 5 ° С, восени підібрати потрібний для цього момент значно простіше, ніж напровесні. Ну і головне: осіння білка рослин усуває шкідників, які зимують у корі. Також стовбур побіленого на зиму дерева захищений від патогенних мікроорганізмів та бактерій.

    Що робити? Проводьте весняний побілку як додаткову, а не основну процедуру, в силу необхідності. Наприклад, якщо частина осіннього побілки змило дощами і вона потребує оновлення. А ось восени потрібно білити дерева обов’язково.

    Джерело