10 cмішних та повчальних віршів Платона Воронька для дітей, які так і хочеться вчити напам’ять

    Поширити:

    Більшість українців знає його неповторну дитячу поезію Платона Воронька, хоч він писав і «дорослі» вірші. Більше того – саме за них отримував численні літературні премії. Народився він 1 грудня 1913 року на Сумщині.

    Неординарним є і життєвий шлях письменника – він очолював підривників у партизанському загоні Сидора Ковпака.

    Пропонуємо згадати наймиліші з віршиків, написаних Платоном Вороньком.

    ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ

    Облітав журавель
    Сто морів, сто земель,
    Облітав, обходив,
    Крила, ноги натрудив.
    Ми спитали журавля:

    — Де найкращая земля?
    Журавель відповідає:
    — Краще рідної немає!

    КІТ НЕ ЗНАВ

    Падав сніг на поріг,
    Кіт зліпив собі пиріг.
    Поки смажив, поки пік,

    А пиріг водою стік.
    Кіт не знав, що на пиріг
    Треба тісто, а не сніг.

    КОШЕНЯ

    Засмутилось кошеня
    — Треба в школу йти щодня.
    І прикинулось умить,
    Що у нього хвіст болить.
    Довго думав баранець

    І промовив, як мудрець:
    — Це хвороба не проста,
    Треба різати хвоста.
    Кошеня кричить: «Ніколи!
    Краще я піду до школи!»

    НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ

    Хвалився кіт, що він убрід
    Дніпро перебреде.
    Та як пішов —
    І не прийшов,

    Нема кота ніде.
    І ти ніколи не хвались,
    Коли не можеш — не берись.

    ДІДІВ ПОРТРЕТ

    Ми ліпили сніжну бабку,
    Поки вечір наступив.
    А вночі високу шапку

    Й вуса іній наліпив.
    Підійшов Омелько-дід,
    Усміхнувся: — Все, як слід:
    Шапка, вуса, борода,

    Ще й чуприна вигляда.
    Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
    Мій портрет зліпили діти!
    Вмить зібравсь Омельків рід:

    — Справді, з баби вийшов дід!

    В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА

    В лісі є зелена хата,
    Там поснули ведмежата.
    А найменший — вереда —
    Сивій мамі набрида.
    Каже: «Я не хочу спати,

    Утечу вночі із хати,
    Коли меду не даси,
    Риби, сала, ковбаси!»
    «Люлі-люлі, треба спати,—
    Над синком шепоче мати,

    — Як заснеш — тоді усе
    Сон в корзині принесе».

    ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ

    У моєï донi Оченята соннi,
    Рученьки мов з вати —
    Доня хоче спати.
    Нiч прийшла тихенька.
    Спи, моя гарненька.

    КУЧЕРЯВИЙ БАРАНЕЦЬ

    Кучерявий баранець
    Мекав: «Дайте гребінець.
    Я гладеньким хочу стати».
    І сказала добра мати:
    «Не пригладжуй чуба, нащо,

    — Кучерявим бути краще.

    Баранцеві до лиця
    Не вживати гребінця».
    Але ти не баранець —
    Треба мати гребінець.

    НЕ БУДЬ КОЗОЮ

    Іде коза,
    Стоїть лоза,
    Густа, рясна, зелена.
    «Яка краса! —
    Кричить коза.

    — Ця вся лоза для мене!»
    І у кози
    Аж дві сльози
    У радощах повисли.
    Тріщить лоза,

    Гризе коза
    І всю красу погризла.
    І ти, мала,
    Що в сад пішла

    Ранковою порою,
    Не рви квіток,
    Не псуй гілок,
    Не будь, мала, козою.

    ПРО БИЧКА І ЇЖАЧКА

    По дорозі біг бичок,
    Бачить — лізе їжачок.
    Як лизне його бичок,

    Поколовся — та в бочок.
    Їжачок сміється:
    «То-то, Не бери всього до рота!»

    Поширити: