ТОП-55 скоромовок українською мовою для покращення вимови
Найдоступніший і найдієвіший спосіб покращити дикцію – скоромовки. Для дикторів, ораторів, ведучих їх промовляння – щоденний ритуал.
Освоєння скоромовок – заняття веселе та корисне. Веселе не тільки від швидкості вимови, а й від змісту скоромовки. Спробуйте тільки уявити описані в скоромовках події в реальному житті.
Є ще одна «фішка» в скоромовках. Якщо ви відпрацьовуєте щось малознайоме, в мозку створюються нові нейрони і як тільки вам зустрінуться вже відпрацьовані буквосполучення в тексті, ви автоматично промовите їх добре.
Скоромовки для дітей – це в першу чергу гра, а не навчання. Попри те, що скоромовки треба швидко проговорювати, вони вчать дитину, яка квапиться в промові, вимовляти фрази більш повільно, не «з’їдаючи» закінчення, так, щоб її розуміли, в неї покращується чіткість мовлення і тренується пам’ять.
Як вчити
✅ Обирайте скоромовки зі зрозумілими для дитини словами, або ж попередньо поясніть нові слова.
✅ Беріть скоромовки на ті звуки, які вже є у дитини, або які ви відпрацьовуєте.
✅ Додавайте ритм – проговорюючи слова у помірному темпі, відстукуйте ритм долонями чи ногами.
✅ Пришвидшуйтесь поступово.
✅ Додаючи різні ритми, у різних варіаціях, ви гарантовано додасте азарту дитині.
Можна позмагатися з друзями, хто скоріше і краще їх вимовляє або взяти за звичку вивчати одну скоромовку на тиждень. Тож вперед – складати свою добірку скоромовок з тих, що ми тут нижче для вас зібрали
Нижче ми зібрали для вас скоромовки для дорослих і дітей.
Сіло сонце на сосну,
Сонно мовило: «Засну!»
Сосни сонечко гойдали,
Сосни сонечко благали:
– Сонце, сонечко, не треба,
Стане темно нам без тебе.
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.
Ішла баба дубнячком,
Зачепилась гапличком.
Сюди смик, туди смик –
Одчепися мій гаплик.
Бубоніла друга баба:
Ой, не дмухай на кульбабу!
Бо з кульбаби полетять
Сто малих кульбабенят.
А тим часом бабин біб розцвів у дощ –
Буде бабі біб у борщ.
Біб у борщ, біб у борщ –
Буде бабі біб у борщ.
Буде бабі, буде й діду
Смачний борщик до обіду.
Ще й до борщу на припічку в черепочку
Три карасики тріп-тріп-тріп.
Захар заліз
На перелаз.
— Захарку, злізь!
— Захарку, злазь!
Зумів залізти —
Знай, як злізти.
Два бобри брунатно-бурі бобрались в брудній баюрі. ⠀
-Правда добре, брате бобре? ⠀
-Дуже добре, брате бобре.
Ішов Прокіп, кипів окріп,
Прийшов Прокіп — кипить окріп,
Як при Прокопі, так і при Прокопі і при Прокопенятах.
Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.
Чучундра чучуні щось кричить.
Чучундра кричить, а чучуня мовчить.
Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.
Тридцять три кораблі лавірували, лавірували, лавірували та так і не вилавірували.
Вашому Паламареві нашого Паламаря не перепаламарювати стати,
Наш Паламар вашого Паламаря перепаламарить, перевипаламарить.
Хоче залізти в шафу кішка,
Шарудить у шафі мишка.
Йшла Саша по шоссе,
і смоктала сушку.
Варвара весело сміється,
По вітру її волосся в’ється.
⠀
Життєрадісні жирафи,
Узяли журнали з шафи.
Його жужмили і м’яли,
Все одно не прочитали.
Летів горобчик,
Сів на стовпчик,
Прибіг хлопчик – утік горобчик.
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Павло і Пилипко Поливали липки.
Виросли липки У Павла і Пилипка
Ведмедику, ледащо, Вліз на пасіку нащо?
Буду джмеликом дзижчати,
Буду меду куштувати.
А дідусь Опанас Нам купив ананас.
Тож приходьте до нас –
Почастуємо вас.
У долині жив удав.
Удавав, що він все знав.
Удавав, що все умів.
У траві хвостом вертів
Ґава ґаву запитала:
– Ти на ґанок не літала?
– Не літала я на ґанок,
То й проґавила сніданок.
Якось Яків сіяв мак Так-сяк, абияк.
Визрів ярий Яків мак,
Та щось коле, як їжак.
Шило шубку Шурі шило,
Шовком, шерстю, шви обшило.
Вийшла шубка прехороша
Нашій Шурі на порошу.
В горішнику горішенька
Горішками обвішана.
Оришка і Тимішко
Обтрушують горішки.
Для синків-молодців
Мати напекла млинців.
І хвалили молодці
Ті млинці на молоці.
На печі, на печі
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі –
Не лежи на печі.
Заболіло горло в горили –
Бо горила багато говорила.
Бабин біб розцвів у дощ.
Буде бабі біб у борщ.
Пиляв Пилип поліна з лип.
Притупив пилку Пилип.
У чотирьох черепашок четверо черепашенят.
Черепашці з черепашенятами
Важко змагатися із жабенятами.
На столі стоїть сільниця,
У сільниці – сіль.
Кит кота по хвилях катав –
Кит у воді, кіт на киті.
Карл у Клари вкрав корали,
А Клара у Карла вкрала кларнет.
Ні, Карл і Клара – добра пара.
Кларнетисти Карл і Клара.
Мурий з Муркою вечеряли куркою.
«Мур-мур-мури,
Гар-р-рні кур-р-ри!
Тишком-нишком
Вийшла мишка із нори.
В шкребетушки ніс і вушка догори.
Мила Маша мушлі в душі,
В душі мила Маша мушлі!
Тигренятко з тигром-татом
Тренувалися стрибати.
Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.
Свинка плащика купила
З нього ґудзика згубила
Свинка ґвалту наробила
Поки ґудзика змінила.
Короткі скоромовки:
- Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
- Не турбуйте курку – клює курка крупку.
- Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
- Росте липа біля Пилипа.
- Бабин біб розцвів у дощ — буде бабі біб у борщ.
- Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі.
- Ворона проворонила вороненя.
- Всім подобається це куце цуценя.
- Жовтий жук купив жилет, джемпер, джинси та жакет.
- Їла Марина малину.
- На возі коза, під возом лоза.
- Став на горіх — упав на поріг.
- Водовоз віз воду з водопроводу.
- Король корону закріпив на корову.
А ви знали, що найдовша в світі скоромовка українською? В ній приблизно 700 слів і вона вібрала в себе понад 70 скоромовок. Її автор і виконавиця Анастасія Смєхова. Наводимо відео і текст скоромовки.
У четвер четвертого числа о четвертій дня у центрі столиці садівник розсадівникувався. Та так розсадівникувався, що разом з садом троянд висадив ще й сад азалій, сад каприфолій та розарій у садочку навпроти, потім ще навпроти, та ще навпроти. Там, де росла липа біля Пилипа, який жив із Пилипицею та пилипеленятами. Якраз із пилипеленятами у цей час пиляв Пилип поліна з лип. Притупив пилку Пилип. А потім Пилип і Пилипко поливали липки. Виросли липки й у Пилипа, й у Пилипка. А Пилипиця напекла пироги перепечені, перцем переперчені. Бо була засмучена, змучена та вимучена тим, що всю ніч миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних з`їли. І хотіла влізти в шафу кішка, там де шурхотить у шафі мишка. Але мишка раз прийшла до кішки, уклонилась кішці в ніжки, кішці – смішки, мишці – нітрішки. Та обидва потім так вимокли-перемокли під жахливою зливою під кущем, з жуком та джмелем, що здружилися. Тому був собі коточок, украв собі клубочок – та й сховався в куточок. А Пилипиха плакала-неплакала, їй плакати – нема коли. Та так з відчаю, що шарфи з’їли, голосила-переголосила, що заболіло горло в господині, бо багато говорила, переговорила, перенаговорювала на мишку, кішку, й сусідську кішку й мишку, та ще й шишки на сосні та шахи на столі. І побігла стежинами, поміж ожинами, туди, де у діброві – дуби, під дубами – гриби, трава – між грибами, хмарки – над дубами. Й млин стоїть, скоро не вистоїть. Прилетіли горобці – говорили про крупці; не про крупці, не про крупицю, а про круп’ячко. От і набрала Пилипиця на млинІ борошна та крупячка жменями й торбинами. А на пагорбі одна торба впала та котилася з високого горбА, в торбі паляниця Пилипу й Пилипиці. Пилип знизу верещить, Пилипиця зверху пищить, торбина тріщить. Одначе котилася вона, не перекотилася, тріщала, та не тріснула. Як раз у цей час їхала Хима до Максима візком-тарадайкою; тарадайка торохкоче, сива кобила везти не хоче. Бо підкова клокоче. Наче лелека до лелеченят летіла й клекотіла. От біля тарадайки з її хазяйкою й спіймала Пилипиця торбицю. А поруч чорно-білий чорногуз у болото чорне вгруз і чапля сохла, чапля чахла, чапля здохла. Дорогою Пилипиця зупинилася біля броду, біля саду, там, де бабин виораний город. Де барабанять по городу бараболя та горох. А горох у городі виріс небувалий, одначе горобці город пограбували. Одне втішило, що бабин біб розцвів у дощ. Буде бабі біб у борщ. Набрала й бобів собі господиня, й гороху. А трохи далі в горішнику горішенька горішками обвішана. Обтрушують горішки Орішка та Тимішка. Попросила в малих малу жменю малих горіхів для милих своїх малих. Їхній батько Гриць ніс горіх через поріг. Став на горіх, упав на поріг. Тому що всю ніч пильно поле пильнував, перепелів полював. А Пилипиця згадала, як приснивсь сьогодні сон сусідці, що приніс їй сусіда сік з суниці. То вона вже за суницю не питала, лише горіхів повну жменю набрала. Й побігла знов Пилипиця поміж ожинами назад стежинами додому, щоб напекти для синів-молодців свіженьких млинців, пироги ж були – перепечені, перцем переперчені. А вона ж, мов та квочка, що ходить коло кілочка, водить діточок коло квіточок, над своїми синами носиться без устану. Тому за годину були у печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Зі свіжою ожиною, бабиними бобами, горохом та сиром з горіхами з горішника, що збирали Тимошка й Оришка. І хвалили молодці ті млинці на молоці і гарячі калачі, що пеклися у печі. Коржі – з медом, коржі – з маком, і смаженя – з пастернаком, і галушкИ – з лютим перцем, господиню з добрим серцем, що ще й сусідам усім за спасибі дала ще й хрону, дала риби, мАківку – до мачини, перченятко – до перчини. А потім чорним вечором пригощала й синів, і гостей чаєм з печивом. А дідусь Опанас купив ананас. Кликав: “Приходьте до нас – почастуємо вас!”. А Пилипиця стільки наготувала-переготувала, що не до ананасів їй було, і вона кликала-перекликала усіх сусідів та їхніх сусідів із сусідніх дворів до себе, та накликала усе місто. Їли-їли – не переїли, та ще й на завтра лишилося. Тож хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою троянд.
