Оселя

У новій редакції українського правопису перелік розділових знаків поповнено скісною рискою. Особливістю вживання цього знака є те, що в одних випадках його треба відділяти від сусідніх елементів пробілами (купівля / продаж, оклику / питання), а в інших – ні (та/або, 2020/2021 навчальний рік, кг/см, с/г, р/р).

У новій редакції правопису схарактеризовано норми щодо вживання розділових знаків при прикладках, зокрема в разі зазначення звань, посад, титулів, відзнак осіб при прізвищах тощо.

Прикладки є однорідними, коли вони, як і звичайні означення, характеризують особу з якогось одного боку або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки, між такими прикладками ставимо кому: доктор філологічних наук, професор І. Петренко (науковий ступінь і вчене звання); Герой України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України Г. Ткачук (почесні звання й відзнаки). Якщо ж прикладки характеризують особу цілком очевидно з різних боків, то вони не є однорідними й між ними не ставимо коми: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук І. Петренко (посада й науковий ступінь). У разі поєднання в одному ряду однорідних і неоднорідних прикладок відповідно розставляємо й розділові знаки: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук, професор І. Петренко. Водночас прикладки, що стоять після означуваного іменника, відокремлюються комами незалежно від їхнього змістового навантаження: І. Петренко, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор.

Для утворення чоловічих імен по батькові типово вживаємо суфікс -ович (Андрійович, Кузьмович, Петрович, Джорджович) і ніколи не вживаємо суфікс -евич. Своєю чергою перед суфіксом -ович може стояти м’який знак, якщо він є у вихідному іменнику-імені, наприклад: Василь – Васильович. Іменник Лазар на сьогодні у формі називного відмінка не має м’якого знака, однак історично він там був, бо це іменник м’якої групи, як і іменник Василь. Тому за утворення імені по батькові від імені Лазар, як і від імені Ігор, ми ніби поновлюємо колишній м’який знак перед суфіксом -ович: Лазарьович, Ігорьович.

Для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуємо й передаємо відповідно на письмі: Небіт-Даг — небіт-дагський, Клуж — клужський, Бангкок — бангкокський, баски — баскський, казах — казахський, Печ — печський, Перемишль — перемишльський, Радомишль — радомишльський, Мекка — меккський, тюрки — тюркський та ін.

Важливо пам’ятати, що наведений у правопису перелік винятків не є вичерпним, тому варто звертатися до новітніх орфографічних словників.

Ім’я Ігор як іменник м’якої групи другої відміни у формі кличного відмінка має закінчення -ю – Ігорю (хоча раніше правопис фіксував форму Ігоре, натомість деякі словники – Ігорю). Таким чином, форма Ігорю стала в один ряд з іншими подібними іменниками на зразок Василю, Івасю, Андрію, Юрію.

Групі іменників третьої відміни в родовому відмінку однини повернуте як варіант також закінчення на -и, крім закінчення -і, що дотепер від 1930-х років було єдиною дозволеною формою. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси.

Іменник – назва міста Львів може набувати у формі родового відмінка однини лише закінчення -а, адже в цьому слові є суфікс -ів, а назви населених пунктів, річок, інших географічних назв, які мають такий суфікс, у родовому відмінку однини, відповідно до нової редакції правопису, повинні закінчуватися саме на -а. Крім того, тільки закінчення -а можуть набувати у формі родового відмінка однини іменники – назви населених пунктів, які мають суфікси -ськ-, -цьк-, -ець-, -їв-, -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, а також елементи -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-. Якщо ж подібних суфіксів чи елементів у назві немає, то в родовому відмінку однини може з’являтися як закінчення -а, так і закінчення -ю: Лондона – Лондону.

Новацією в українському правописі є вказівка на типові, найактивніші суфікси, за допомогою яких є можливість утворювати фемінітиви, тобто іменники на означення осіб жіночої статі від іменників чоловічого роду. До таких суфіксів належать -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. Водночас правопис не встановлює жодних вимог щодо обов’язковості чи необов’язковості вживання фемінітивів

Якщо невідмінюваний числівник пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то такий іменник пишемо разом: півострів, південь, півмісяць. Якщо ж пів має значення «половина», то його треба писати окремо з наступним іменником – загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини: пів острова, пів місяця, пів дня, пів Європи, пів Києва.

Проблема з визначенням того, як написати пів – разом чи окремо, може виникати в тому разі, коли в реченні ті іменники, які треба писати разом, набувають форми родового відмінка, тобто стають омонімічними до тих іменників, які треба писати окремо: Я не бачив тебе пів місяця. – Я не бачив півмісяця на небі.

За допомогою іншомовних компонентів, що вказують на кількісний вияв чого-небудь (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т. ін.), на зразок архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш- утворюються бездефісні слова: архіскладний, гіпермаркет, екстраклас, макроекономіка, мікрохвилі, мультимільйонер, преміумклас, суперклей, топменеджер, топмодель, ультрамодний, флешінтерв’ю. Водночас варто пам’ятати, що компонент топ- із числівниками не поєднуваний.

Написання на зразок людино-день, людино-зміна, людино-година, людино-ліжко, тонно-кілометр, тонно-миля відповідало нормі попередньої редакції правопису. Відповідно ж до нової редакції правопису такі слова необхідно писати разом, оскільки ці складні іменники утворені за допомогою сполучного голосного звука з двох іменникових основ і подібні за словотвірною моделлю до таких, наприклад, слів, які писалися традиційно разом, як трудодень, верболіз, газобалон, глинопіск, лісостеп, льонолавсан, металопласт, носоріг, сталебетон, торфогній, шлакоблок.

Разом треба писати складні слова, першою частиною яких є іншомовні компоненти на зразок абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк- ), фоно- та ін., а також з компонентами анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- та ін. Таким чином, нова редакція правопису зменшила кількість виняткових написань, якими раніше були написання слів з міні-, міді-, віце-, обер- тощо. І нині ми можемо отримати такі цікаві написання слів, як-от: віцепрем’єр-міністр, ексвіцепрем’єр-міністр, ексконтрадмірал, експрессекратар.

Нова редакція українського правопису вказує, що варіанти з початковою буквою и або і мають лише слова ирод / ірод та ирій / ірій. Слова ж на зразок інший, індик, іній треба писати лише з початковою і.

У словах, що походять з англійської, німецької, шведської та деяких інших мов, де буквосполучення ck передає звук [k], в українській мові пишемо одну букву к: Дікенс, Дікінсон, Джексон, Текерей, Бекі, Букінгем, Бісмарк, Брюкнер, Брокес, Ламарк, Штокманн, Стокгольм, Рудбек, Шерлок. Однак у словах на зразок Маккартні, Маккензі, Маккенна, Маккінлі пишемо дві букви кк, оскільки ці власні назви кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k]. Своєю чергою похідні від таких власних назв загальні назви пишемо відповідно до написання вихідних слів: дікенсівський, маккартизм і т. ін.

Займенники «ви», «ваш» тощо завжди пишемо з малої літери, якщо тільки це не лист чи діловий документ із персональним зверненням до однієї особи з виявом особливої ввічливості.

У словах, що походять з давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передаємо через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон, лавра, Аврора, Мавританія, Павло. Натомість у запозиченнях з давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, можливими є орфографічні варіанти з ав: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна.

Слово священник відтепер пишемо з двома буквами н, як і інші слова зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса; раніше воно було винятком і його треба було писати з однією буквою н.

У назвах церковних звань, титулів та чинів префікси архи- та архі- можна вживати як варіанти: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. Натомість в інших іменниках і прикметниках уживаємо лише префікс архі-: архіважливий, архімільйонер, архіскладний.

Написання слова проєкт і похідних у правописі уніфіковано з написанням етимологічно спільнокореневих слів на зразок траєкторія, суб’єкт, об’єкт, ін’єкція, у яких -єкт- походить із латинського кореня -ject-.

Звук [j], що є в іншомовних словах, звичайно передаємо українською відповідно до його вимови буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] – лише буквами є, ї, ю, я без додаткової букви й ні в загальних назвах, ні у власних. Завдяки такому правилу уніфіковано написання слів, що раніше були винятками (було Гойя, Савойя, Фейєрбах, фойє – стало Гоя, Савоя, Феєрбах, фоє).