“Ой, болить у мене зуб…” Вірші В. Ладижця, які діти самі хочуть вчити напам’ять
Володимир Ладижець перший закарпатський лауреат премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей, прозаїк та перекладач. Протягом багатьох років працював у закарпатській пресі: завідуючим відділом літератури «Закарпатської правди», головним редактором Закарпатського обласного книжково-газетного видавництва, а згодом — відповідальним секретарем Закарпатської організації Спілки письменників України.
Чи не найбільше визнання Володимир Ладижець здобув саме як дитячий письменник. У поезіях, віршованих казках, скоромовках, загадках відкривав маленьким читачам світ природи, творчості та рідного Закарпаття. За 50 років вийшли друком близько двадцяти дитячих книжок письменника. Окремі вірші сьогодні вважаються класикою української дитячої поезії та входять до шкільної програми.
Ой, болить у мене зуб…
Ой, болить у мене зуб,
Бо не хоче їсти суп,
Хоче меду, хоче грушки,
Хоче теплої пампушки,
А якщо дасте сметани —
Враз боліти перестане.
Дубочки
Ми з Іванком у садочку
Посадили по дубочку.
Цілий день роботу маєм,—
Все по черзі поливаєм,
Потім прутиком зміряєм
Щогодини по разочку:
Хто з нас швидше підростає,
Ми з Іванком
Чи дубочки?
Черевички
Гоп–гоп, чики–чики!
Купив татко черевики.
Я піду у них на свято,
Танцюватиму завзято.
Як пристукну каблуками,
Розведу в боки руками,
Сплесну,
Вихром закружляю –
Черевички нові маю!
Черевички не простенькі,
Наче сонце, червоненькі,
Ще й риплять, як зробиш крок, –
Так і просяться в танок!
Господарочка
Хто сказав, що я мала,
Що не маю сили?
Я ж пиріг сама спекла,
Каші наварила!
У духовці хай сидить
Мій пиріг з горохом.
Я присяду лиш на мить –
Відпочину трохи.
Тут вернулась мама наша,
Сплеснула в долоні:
– Пригоріла в тебе каша,
Пригоріла, доню!
Тісто вийшло прегливке,
Хоч ліпи конверти.
І забула – отаке! –
Ще й горох зітерти…
Та не плач, усе і так
Вийшло в тебе смачно, –
Свинка, півень і гусак
Будуть щиро вдячні!
Рукавички
Рукавички, рукавички,
Чом у вас погана звичка?
Чом учора тишком-нишком
Заховалися під книжку?
Чом носили вуглячок.
Наробили дірочок?
Вранці ж впали у корито.
Бабця мусила сушити.
Потім влізли у рукав.
Ледве з татком розшукав.
А оце під частоколом
Загубили ви Миколу,
Мусить він ходить без вас,
Щоб провчити вас хоч раз!
