Для затишних вечорів наодинці: 5 КНИГ ПРО КОХАННЯ, ЗРАДУ І ЖІНОЧІ ТАЄМНИЦІ
Стейсі Шифф. Клеопатра. Життя. – Х.: Фабула
Героїня цієї книжки – одна з найславетніших жінок,які коли-небудь жили на світі. Вона правила Єгиптом протягом двадцяти семи років, втратила була царство, повернула його, майже втратила знову, розширила кордони своєї імперії, нарешті втратила все. Богиня в дитинстві, цариця у вісімнадцять років, легендарна особистість одразу ж після смерті, вона навіть за часів свого життя була об’єктом здивування та поклоніння, пліток та легенд. Загалом постать Клеопатри огорнута міфами. Вона увійшла в історію розпусною звабницею, супутницею двох видатних римлян — Юлія Цезаря і Марка Антонія. Але історію цієї єгиптянки писали чоловіки. Що про неї може сказати жінка? Авторка спробувала по-новому поглянути на життя єгипетської цариці, показати її окремо від чоловіків і визначити, чи помилялись історики минулого. Отже, це ґрунтовне й цікаве дослідження життя Клеопатри, у якому правда відокремлюється від вигадки, а упередження від реальності. І перед нами постає освічена, неймовірно багата, блискуча жінка, владна правителька великого Єгипетського царства.
Мішель Обама. Становлення. – К.: Book Chef
Авторка цієї книжки стала однією з найзнаковіших жінок нашої епохи. Як перша леді Сполучених Штатів Америки – перша афроамериканка, яка виступила в цій ролі, – вона допомогла створити найгостинніший Білий дім в історії, а також зарекомендувала себе як впливову захисницю жінок і дівчат у США й по всьому світі, кардинально змінюючи способи, завдяки яким сім’ї ведуть здорове й активне життя, паралельно підтримуючи свого чоловіка, коли він вів Америку через кілька її найгостріших моментів. У мемуарах Мішель Обама запрошує читачів у свій світ, розповідаючи про події, які її сформували – від дитинства в Південному Чикаґо до років її керівництва, поєднуючи роботу і материнство за найвідомішою у світі адресою. Відверто і дотепно вона описує свої тріумфи і розчарування як публічні, так і особисті, розповідає свою яскраву історію, як вона це пережила – своїми словами, невгамовно кидаючи виклик очікуванням, надихаючи нас робити це саме. «Коли ви перша леді, Америка постає перед вам з усіма своїми крайнощами, – розповідає авторка. – Я відвідувала заходи зі збирання коштів у приватних будинках, більше схожих на художні музеї, – там навіть ванни оздоблювали коштовностями. Я відвідувала сім’ї, що втратили все після урагану Катріна. Ті люди були у відчаї, дякували навіть за холодильник у робочому стані й кухонну плиту. Я зустрічала людей, які здавалися мені лицемірними й неглибокими, але зустрічала й інших — учителів та членів сімей військових – і так багато незламних духом. Я також зустрічала дітей, різних дітей з усього світу, які підбадьорювали мене та сповнювали надій. Вони мовби забували про мій титул, щойно ми ступали на скопаний грунт нашого саду. Звідтоді, як я мимоволі вступила в публічне житія, мене вихваляли, називали наймогутнішою жінкою на планеті й водночас принижували як «злу чорну жінку». Я б хотіла запитати у своїх критиків, яка частина цього виразу мала для них найбільше значення — «зла», «чорна» чи, може, просто «жінка»?»
Еміліос Солому. Щоденник однієї зради. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко
На початку цієї історії її герой, який приїхав в острівну глухомань Егейського моря, видається зайвим. І воно не дивно, якщо вірити автору: «Усіх хтось зустрічає, крім одного самотнього чоловіка, який тримає валізу в руці. Він видається зайвим поміж простих острів’ян, та й серед туристів теж, через свою білу льняну сорочку, офісний фасон штанів і солом’яний капелюх. Стоїть собі на самому краєчку моря, немов жертва кораблетрощі, яку хвилі викинули десь у забутому всіма місці». Утім, кому як не нам, уважливим читачам, знати, що «зайвий» герой, чи пак пріснопам’ятна «маленька людина», і є головним у будь-якій оповіді. Тим паче такій, що ґрунтується на стародавній міфології, де, як знати, всі герої посідали якраз важливі, лише їм надані місця. Адже за переказами, на острові, куди приїхав старий, народилися Аполлон з Артемідою. Так само у романі Еміліоса Солому «Щоденник однієї зради» – герой хоч і нагадує самому собі літературного персонажа, який «ступає сходинками до «Вітряка», наче Дон Кіхот», але пригоди, які стаються з ним, цілком реальні. Уявіть, собі загадкового туриста, що вештається островом, шукаючи за минулими спогадами, і лише старі люди щось про нього знають. Які справи може мати якийсь чужинець на Куфонисі, одному із закинутих островів, з яким і сполучення як такого немає? Що він шукає в цьому притулку для вигнанців, Кофос Лімені стародавніх греків? Чому його перебування оточене таким ореолом загадковості? Роман побудований на діалозі героя із самим собою, колишнім молодим археологом Дукарелісом, який мріяв про славу, займаючись на острові розкопами. І одночасно – намагаючись вирватися з лабіринту обставин, серед яких не останню роль грали три жінки. «Дукареліс знову відчував себе маріонеткою у світі, яким керують вищі сили», – зауважує він. Утім, саме згадані жінки, наче три давні пророчиці змінюють його життя протягом роману, і повернутися до себе самого йому заледве вдається навіть на схилі віку. Захопливе медитаційне чтиво з філософським підтекстом, міфологічними паралелями і любовними пригодами, що іноді переходять у мало не детективний підтекст.
Януш-Леон Вишневський. Усі мої жінки. Пробудження.- К.: Рідна мова
За сюжетом цього роману, немолодий математик, схиблений на роботі, приходить до тями в клініці. І дізнається, що понад півроку провів в стані коми. Весь цей час його начебто не існувало: не було ні снів, ні видінь, він нічого не чув і не розумів. Він згадує в деталях останній день, який був для нього не півроку тому, а немов би щойно, а також – все своє життя до моменту втрати свідомості на вокзалі маленького голландського містечка. Його доглядальниця в лікарні розповідає йому про те, що весь цей час до нього приходили жінки. Різні жінки – дочка, колишня дружина, коханки, нинішня жінка, які багато часу проводили біля його ліжка, плакали, намагалися з ним розмовляти. але чи приходила до нього та єдина, яку він кохав? Наш герой починає розуміти, як неправильно він жив, і як страждали ті, хто був поруч. Недаремно роману передує пророчий вислів: «Самотність починається не тоді, коли ніхто не чекає на тебе вдома. Самотність починається тоді, коли вперше відчуваєш потребу, щоб там на тебе чекав хтось зовсім інший…» Який, до речі, можна доповнити відомими рядками Едуарда Асадова: «Как много тех, с кем можно лечь в постель, / Как мало тех, с кем хочется проснуться…»
Алан і Барбара Пізи. Чому чоловіки хочуть сексу, а жінки потребують любові. – К.: КМ-Букс
Книжки цих авторів продаються по всьому світу мільйонними тиражами, і наразі в одній з них розповідається про те, яку роль відіграють інтимні стосунки в житті людини. Наприклад, що змушує деяких чоловіків постійно міняти партнерок по сексу, або що змушує жінок вимагати зобов’язань від чоловіків? Також автори дають докладні відповіді на питання щодо того, як виникають любов і романтика, чого насправді хочуть чоловіки і жінки, чим найчастіше зумовлений випадковий секс, чому стаються подружні зради. Їхні висновки і поради ґрунтуються на результатах численних досліджень і наукових експериментів. З книжки зокрема можна дізнатися, на чому базуються відмінності у психології та поведінці мужчин і жінок; чому чоловіки та жінки так по різному відносяться до сексу та кохання; які є шляхи досягнення взаєморозуміння у стосунках та вирішення комунікаційних проблем; які є способи успішного пошуку ідеального партнера; які чоловічі якості цінять жінки і що насправді потрібно чоловікам; чому секс – чудовий засіб від головного болю; як раз і назавжди покращити своє особисте життя.
