Поради для дому, саду, городу
Поширити:
Пройдіть тест і перевірте, наскільки ви знаєте правила нового українського правопису.
Наскільки добре ви знаєте новий український правопис?
Перевірте себе!
1 / 20
Який новий знак включено до переліку розділових?
У новій редакції українського правопису перелік розділових знаків поповнено скісною рискою. Особливістю вживання цього знака є те, що в одних випадках його треба відділяти від сусідніх елементів пробілами (купівля / продаж, оклику / питання), а в інших – ні (та/або, 2020/2021 навчальний рік, кг/см, с/г, р/р).
2 / 20
У якому реченні є пунктуаційна помилка?
У новій редакції правопису схарактеризовано норми щодо вживання розділових знаків при прикладках, зокрема в разі зазначення звань, посад, титулів, відзнак осіб при прізвищах тощо.
Прикладки є однорідними, коли вони, як і звичайні означення, характеризують особу з якогось одного боку або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки, між такими прикладками ставимо кому: доктор філологічних наук, професор І. Петренко (науковий ступінь і вчене звання); Герой України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України Г. Ткачук (почесні звання й відзнаки). Якщо ж прикладки характеризують особу цілком очевидно з різних боків, то вони не є однорідними й між ними не ставимо коми: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук І. Петренко (посада й науковий ступінь). У разі поєднання в одному ряду однорідних і неоднорідних прикладок відповідно розставляємо й розділові знаки: завідувач кафедри української мови доктор філологічних наук, професор І. Петренко. Водночас прикладки, що стоять після означуваного іменника, відокремлюються комами незалежно від їхнього змістового навантаження: І. Петренко, завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор.
3 / 20
Який варіант чоловічого імені по батькові від імені Лазар правильний?
Для утворення чоловічих імен по батькові типово вживаємо суфікс -ович (Андрійович, Кузьмович, Петрович, Джорджович) і ніколи не вживаємо суфікс -евич. Своєю чергою перед суфіксом -ович може стояти м’який знак, якщо він є у вихідному іменнику-імені, наприклад: Василь – Васильович. Іменник Лазар на сьогодні у формі називного відмінка не має м’якого знака, однак історично він там був, бо це іменник м’якої групи, як і іменник Василь. Тому за утворення імені по батькові від імені Лазар, як і від імені Ігор, ми ніби поновлюємо колишній м’який знак перед суфіксом -ович: Лазарьович, Ігорьович.
4 / 20
Де допущено помилку під час утворення прикметника?
Для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуємо й передаємо відповідно на письмі: Небіт-Даг — небіт-дагський, Клуж — клужський, Бангкок — бангкокський, баски — баскський, казах — казахський, Печ — печський, Перемишль — перемишльський, Радомишль — радомишльський, Мекка — меккський, тюрки — тюркський та ін.
Важливо пам’ятати, що наведений у правопису перелік винятків не є вичерпним, тому варто звертатися до новітніх орфографічних словників.
5 / 20
Яка форма кличного відмінка імені Ігор правильна?
Ім’я Ігор як іменник м’якої групи другої відміни у формі кличного відмінка має закінчення -ю – Ігорю (хоча раніше правопис фіксував форму Ігоре, натомість деякі словники – Ігорю). Таким чином, форма Ігорю стала в один ряд з іншими подібними іменниками на зразок Василю, Івасю, Андрію, Юрію.
6 / 20
Яке написання правильне?
Групі іменників третьої відміни в родовому відмінку однини повернуте як варіант також закінчення на -и, крім закінчення -і, що дотепер від 1930-х років було єдиною дозволеною формою. Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси.
7 / 20
Яке твердження правильне?
Іменник – назва міста Львів може набувати у формі родового відмінка однини лише закінчення -а, адже в цьому слові є суфікс -ів, а назви населених пунктів, річок, інших географічних назв, які мають такий суфікс, у родовому відмінку однини, відповідно до нової редакції правопису, повинні закінчуватися саме на -а. Крім того, тільки закінчення -а можуть набувати у формі родового відмінка однини іменники – назви населених пунктів, які мають суфікси -ськ-, -цьк-, -ець-, -їв-, -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, а також елементи -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-. Якщо ж подібних суфіксів чи елементів у назві немає, то в родовому відмінку однини може з’являтися як закінчення -а, так і закінчення -ю: Лондона – Лондону.
8 / 20
Новацією в українському правописі є вказівка на типові, найактивніші суфікси, за допомогою яких є можливість утворювати фемінітиви, тобто іменники на означення осіб жіночої статі від іменників чоловічого роду. До таких суфіксів належать -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. Водночас правопис не встановлює жодних вимог щодо обов’язковості чи необов’язковості вживання фемінітивів
9 / 20
У якому реченні є помилка?
Якщо невідмінюваний числівник пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то такий іменник пишемо разом: півострів, південь, півмісяць. Якщо ж пів має значення «половина», то його треба писати окремо з наступним іменником – загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини: пів острова, пів місяця, пів дня, пів Європи, пів Києва.
Проблема з визначенням того, як написати пів – разом чи окремо, може виникати в тому разі, коли в реченні ті іменники, які треба писати разом, набувають форми родового відмінка, тобто стають омонімічними до тих іменників, які треба писати окремо: Я не бачив тебе пів місяця. – Я не бачив півмісяця на небі.
10 / 20
У якому рядку всі слова написано правильно?
За допомогою іншомовних компонентів, що вказують на кількісний вияв чого-небудь (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т. ін.), на зразок архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш- утворюються бездефісні слова: архіскладний, гіпермаркет, екстраклас, макроекономіка, мікрохвилі, мультимільйонер, преміумклас, суперклей, топменеджер, топмодель, ультрамодний, флешінтерв’ю. Водночас варто пам’ятати, що компонент топ- із числівниками не поєднуваний.
11 / 20
Написання на зразок людино-день, людино-зміна, людино-година, людино-ліжко, тонно-кілометр, тонно-миля відповідало нормі попередньої редакції правопису. Відповідно ж до нової редакції правопису такі слова необхідно писати разом, оскільки ці складні іменники утворені за допомогою сполучного голосного звука з двох іменникових основ і подібні за словотвірною моделлю до таких, наприклад, слів, які писалися традиційно разом, як трудодень, верболіз, газобалон, глинопіск, лісостеп, льонолавсан, металопласт, носоріг, сталебетон, торфогній, шлакоблок.
12 / 20
У якому рядку обидва слова написано правильно?
Разом треба писати складні слова, першою частиною яких є іншомовні компоненти на зразок абро-, авіа-, авто- (‘само’, ‘автоматичний’), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк- ), фоно- та ін., а також з компонентами анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер- та ін. Таким чином, нова редакція правопису зменшила кількість виняткових написань, якими раніше були написання слів з міні-, міді-, віце-, обер- тощо. І нині ми можемо отримати такі цікаві написання слів, як-от: віцепрем’єр-міністр, ексвіцепрем’єр-міністр, ексконтрадмірал, експрессекратар.
13 / 20
Яке твердження НЕПРАВИЛЬНЕ?
Нова редакція українського правопису вказує, що варіанти з початковою буквою и або і мають лише слова ирод / ірод та ирій / ірій. Слова ж на зразок інший, індик, іній треба писати лише з початковою і.
14 / 20
У якому рядку всі іншомовні власні назви написано правильно?
У словах, що походять з англійської, німецької, шведської та деяких інших мов, де буквосполучення ck передає звук [k], в українській мові пишемо одну букву к: Дікенс, Дікінсон, Джексон, Текерей, Бекі, Букінгем, Бісмарк, Брюкнер, Брокес, Ламарк, Штокманн, Стокгольм, Рудбек, Шерлок. Однак у словах на зразок Маккартні, Маккензі, Маккенна, Маккінлі пишемо дві букви кк, оскільки ці власні назви кельтського походження, де формант Mac, Mc поєднується з основою, що починається на [k]. Своєю чергою похідні від таких власних назв загальні назви пишемо відповідно до написання вихідних слів: дікенсівський, маккартизм і т. ін.
15 / 20
Коли слова «ви» та «ваш» пишемо з великої букви?
Займенники «ви», «ваш» тощо завжди пишемо з малої літери, якщо тільки це не лист чи діловий документ із персональним зверненням до однієї особи з виявом особливої ввічливості.
16 / 20
У словах, що походять з давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передаємо через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль, автор, авторитет, автохтон, лавра, Аврора, Мавританія, Павло. Натомість у запозиченнях з давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, можливими є орфографічні варіанти з ав: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна.
17 / 20
Слово священник відтепер пишемо з двома буквами н, як і інші слова зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса; раніше воно було винятком і його треба було писати з однією буквою н.
18 / 20
У назвах церковних звань, титулів та чинів префікси архи- та архі- можна вживати як варіанти: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. Натомість в інших іменниках і прикметниках уживаємо лише префікс архі-: архіважливий, архімільйонер, архіскладний.
19 / 20
Написання слова проєкт і похідних у правописі уніфіковано з написанням етимологічно спільнокореневих слів на зразок траєкторія, суб’єкт, об’єкт, ін’єкція, у яких -єкт- походить із латинського кореня -ject-.
20 / 20
Звук [j], що є в іншомовних словах, звичайно передаємо українською відповідно до його вимови буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] – лише буквами є, ї, ю, я без додаткової букви й ні в загальних назвах, ні у власних. Завдяки такому правилу уніфіковано написання слів, що раніше були винятками (було Гойя, Савойя, Фейєрбах, фойє – стало Гоя, Савоя, Феєрбах, фоє).
Поділитися з друзями
Повторити тест
Тест: чи знаєте ви «Енеїду» Івана Котляревського?
Тест: Наскільки добре ви знаєте українську поезію?