7 надзвичайно пронизливих пісень, написаних на основі віршів Лесі Українки

    Поширити:

    Ми часто чуємо ці пісні, але далеко не всі знають, що текст до них написала сама Леся Українка.

    Бумбокс – “Твій номер / Плющ”

    “Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…” (1900)

    Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
    Так міцно, щільно, і закрить од світа,
    Я не боюсь тобі життя одняти,
    Ти будеш мов руїна, листом вкрита, —

    Плющ їй дає життя, він обіймає,
    Боронить від негоди стіну голу,
    Але й руїна стало так тримає
    Товариша, аби не впав додолу.

    Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
    А прийде час розсипатись руїні, —
    Нехай вона плюща сховає під собою.
    Навіщо здався плющ у самотині?

    Хіба на те, аби валятись долі
    Пораненим, пошарпаним, без сили
    Чи з розпачу повитись на тополі
    І статися для неї гірш могили?

    Сестри Тельнюк “Досадонька”

    “Ой, здається – не журюся…” (1901)

    Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада,
    чогось мені тяжко-важко, на серці досада.

    Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя,
    зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя;

    а я той цвіт позриваю та сплету віночка,
    кину його, червоного, в воду до поточка:

    пливи, пливи, мій віночку, до самого моря,
    може, буря тебе втопить, чи не збудусь горя.

    Ой розбила вінка буря, таки ж не втопила,
    а від нього синя хвиля геть почервоніла.

    Гірка вода в синім морі, гірко її пити;
    чом я свою досадоньку не можу втопити?

    Kulshenka & Shy “Лісова пісня”

    “Лісова пісня” (1912)

    Нічого, спала, хто ж зимою робить?
    Спить озеро, спить ліс і очерет.
    Верба рипіла все: “Засни, засни”.
    І снилися мені всі білі сни.

    Я спала. Дихали так вільно груди
    По білих снах рожевії гатки
    Легенькі гаптували мережки.

    І мрії ткались золото-блакитні
    Спокійні, тихі, не такі, як літні.

    Оксана Муха “Вишеньки, черешеньки”

    “Вишеньки, черешеньки” (1891)

    Поблискують черешеньки
    В листі зелененькім,
    Черешеньки ваблять очі
    Діточкам маленьким.

    Дівчаточко й хлоп’яточко
    Під деревцем скачуть,
    Простягають рученята
    Та мало не плачуть:

    Раді б вишню з’їсти,
    Та високо лізти,
    Ой раді б зірвати,
    Та годі дістати!

    “Ой вишеньки-черешеньки,
    Червонії, спілі,
    Чого ж бо ви так високо
    Виросли на гіллі!”

    “Ой того ми так високо
    Виросли на гіллі, –
    Якби зросли низесенько,
    Чи то ж би доспіли?”

    Музика Павла Табакова “Мріє, не зрадь!”

    “Мріє, не зрадь! (1905)

    Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
    Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей,
    А тепера я в тебе остатню надію вложила.
    О, не згасни, ти, світло безсонних очей!

    Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
    В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
    Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
    І не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

    Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
    Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
    Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
    І тепер вже немає мені вороття.

    Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!
    Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
    Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
    Той не вмре, не здобувши нового добра.

    Мріє, колись ти літала орлом надо мною, –
    Дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
    Хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
    А як прийдеться згинуть за теє – дарма!

    ALEX & ELINA – СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ (НА СЛОВА ЛЕСІ УКРАЇНКИ)

    Стояла я і слухала весну,
    Весна мені багато говорила,
    Співала пісню дзвінку, голосну
    То знов таємно-тихо шепотіла.

    Вона мені співала про любов,
    Про молодощі, радощі, надії,
    Вона мені переспівала знов
    Те, що давно мені співали мрії.

    ДУДАРИК – ВЕЧІРНЯ ГОДИНА (НА СЛОВА ЛЕСІ УКРАЇНКИ)

    Вечірня година

    Уже скотилось із неба сонце,
    Заглянув місяць в моє віконце.
    Вже засвітились у небі зорі,
    Усе заснуло, заснуло й горе.
    Вийду в садочок та погуляю,
    При місяченьку та й заспіваю.
    Як же тут гарно, як же тут тихо,
    В таку годину забудеш лихо!
    Кругом садочки, біленькі хати,
    І соловейка в гаю чувати.
    Ой, чи так красно в якій країні,
    Як тут, на нашій рідній Волині!
    Ніч обгорнула біленькі хати,
    Немов маленьких діточок мати,
    Вітрець весняний тихенько дише,
    Немов діток тих до сну колише.

    Поширити: