10 знакових українських книжок, гідних до прочитання
Книги — культурний код українців, наша спадщина, що ввібрала в себе радість, пристрасть, біль і надію — нашу й наших предків. У творах, які потрапили до рейтингу, автори охоплюють найважливішу сьогодні тему воєнного протистояння, описують мирне життя, а також з’єднують у єдину канву життя кількох поколінь українців.
«Покров», Люко Дашвар
Роман із кількома сюжетними лініями, неспішно починається в XIX столітті, але перетікає в наші дні. Його головна героїня — звичайна дівчина, яка могла б бути вашою сусідкою, настільки її образ є зрозумілим: вона хоче кохати й бути коханою, але помиляється та обпалюється. Начебто що тут особливого? Але в життя Мар’яни вривається (і спочатку навіть лякає її) Майдан і події кінця 2013-го і 2014 року. Звісно, не обійшлося без відсилань до подій минулого, що леденять душу, і навіть до таємничої спадщини козацького старшини Дороша. Й от уже нитки минулого тягнуться в наші дні, впливаючи на долю головної героїні.
«Точка нуль», Артем Чех
Роман, який об’єднує в собі письменницький і військовий досвід автора: у 2015 — 2016 роках Артем Чех був на сході України. Книга написана без зайвих кривавих подробиць, але водночас вона послідовно занурює читача у внутрішню «кухню» волонтерів, навчальної частини, частини на Херсонщині, а потім направляє на нульовий рубіж на Донбасі. Герой книги втілює образ сучасного бійця — людини не безстрашної, але яка стійко переносить і воєнні дії, і проблеми із забезпеченням фронту, і недоліки командування. Обстріл, вивезення поранених, а завтра знову на пост і ще б роздобути туалетний папір — спокійний опис того, через що проходили і проходять наші захисники.
«Омбре. Над темрявою і світлом», Лора Підгірна
Роман-дипломант Міжнародного літературного конкурсу 2017 року «Коронація слова». І знову все починається з нашої сучасниці, яка навіть уявити собі не могла, як її закрутить у вирі подій. «Бібліотечний щур», архівна ревізорка Едіта лише знаходить загадкові клейноди. Однак у місті чомусь не люблять говорити про спадщину тамплієрів. Можливо, тому що за старовинним артефактом полюють не якісь потойбічні, а цілком земні сили? Але кому захочеться зв’язуватися зі спецслужбами і протистояти таємним товариствам? На щастя, головна героїня отримує підтримку й захист в особі католицького священника, і разом їм належить пройти чимало випробувань.
«Ключові клапани», Павло Коробчук
Героям роману Павла Коробчука довелося випробувати всю тяжкість прокляття «щоб ти жив в епоху великих змін!» Саме це і сталося з головними героями — п’ятикласниками, яким у серпні 1991-го довелося зробити крок в абсолютно іншу історичну епоху. Історія української незалежності розглядається автором через життя спочатку дітей, потім підлітків, а далі дорослих людей, які всі наступні роки шукають своє місце під сонцем. Не все виходить гладко: герої проходять через безнадію 90-х, кримінал і наркотичну залежність, їхні вчинки іноді важко пояснити, але вони залишаються вірними обіцянкам свого дитинства.
«Сторіччя Якова», Володимир Лис
Роман-переможець «Коронації слова». Через багато що довелося пройти герою книги Якову, який на порозі свого сторіччя згадує минуле, і перед читачем розгортається історія. І нехай це історія однієї людини, але Якову довелося чимало повоювати — і на боці поляків із німцями, і добровольцем не цілком за своєю волею в Червоній Армії, і на любовному фронті пережити чимало драм і втрат. Спочатку зрада коханої дівчини змусила його взяти в руки рушницю, та й потім пристрастей у його житті було безліч. Не ідеальний, але чесний герой уже заслужив любов багатьох читачів.
«Загублений острів», Наталя Гуменюк
Це не художня вигадка, а збірка репортажів. Після 2014 року мало хто з українців знає про те, що відбувається в Криму. Журналістка Наталія Гуменюк упродовж 6 років приїжджала туди, щоб записувати історії дуже різних людей. Вони — кримчани, які мають іноді діаметрально протилежні погляди на те, що трапилося й відбувається на їхній землі. Студенти, бізнесмени, військові — усіх цих людей авторці вдалося розговорити, щоб записати й передати їхні погляди, розгубленість, біль і просто небажання тримати все в собі.
«Інтернат», Сергій Жадан
Це не художня вигадка, а збірка репортажів. Після 2014 року мало хто з українців знає про те, що відбувається в Криму. Журналістка Наталія Гуменюк упродовж 6 років приїжджала туди, щоб записувати історії дуже різних людей. Вони — кримчани, які мають іноді діаметрально протилежні погляди на те, що трапилося й відбувається на їхній землі. Студенти, бізнесмени, військові — усіх цих людей авторці вдалося розговорити, щоб записати й передати їхні погляди, розгубленість, біль і просто небажання тримати все в собі.
«Інтернат», Сергій Жадан
Роман, у якому автор майстерно використав прийом «арка героя», його перетворення. На початку оповідання ми бачимо Пашу: він начебто звичайний наш сучасник, як і Мар’яна з роману «Покров», але вони відрізняються тим, що Паша — це класична людина «у футлярі». Він не хоче нічого вирішувати, ні на що впливати — йому й так добре. Але коли приходить війна, Паша опиняється перед вибором: так хто ж для нього свої? А крім того герою доведеться залишитися віч-на-віч зі своїм минулим, коли він байдуже пройшов повз горя свого племінника.
«Амадока», Софія Андрухович
Роман також звертається до теми війни, але підіймає питання реабілітації військових і їхнього повернення до мирного життя. Герой не тільки пережив важкі операції, що змінили його зовнішність, але і втратив пам’ять — він не пам’ятає нічого зі свого минулого. Й от у його житті з’являється жінка, яка видає себе за його дружину. Але чи правда це? Деякі читачі вказували на затягнутість оповідання, зазначаючи, що замість одного роману авторка фактично написала три, але попри відсилання до інших епох «Амадоку» високо оцінили і критики, і публіка, що читає.
«Аеропорт», Сергій Лойко
«Аеропорт», який видали у 2016 році, був однією з перших книг про війну, яку читали й передавали з рук у руки наші захисники, котрі повернулися з фронту. Головний герой роману спочатку приїхав в Україну по роботі. Уродженець СРСР, він давно вже мешкає в США, бувши втіленням американської мрії: фінансовий і кар’єрний успіх, кохана дружина, дорослий влаштований син. І все-таки, приїхавши стороннім спостерігачем, фотографом, герой втягується спочатку в події Майдану, що передували війні, а потім взагалі потрапляє на фронт, переживши до цього особисту драму.
«Цуцик», Віталій Запека
«Цуцик» уже визнано сучасною класикою. І це один із небагатьох антивоєнних романів, адже тут не називаються сторони війни на Донбасі хоча б тому, що головний герой не вимовить ані «сепари», ані «укри». Тому що він — не людина, а маленьке цуценя, що народилося в бездомного собаки. І через сприйняття песика автор передає біль від того, що відбувається навколо, заразом показуючи читачам, що від війни страждають не тільки люди, а й ті, кого ми, зайняті своїми проблемами, часто не помічаємо, — наші молодші брати, тварини.
«Справа Василя Стуса», Вахтанг Кіпіані
Це не художній твір, а публіцистична праця історика й журналіста Вахтанга Кіпіані, але Style не могло не включити його до рейтингу, оскільки «Справа Василя Стуса» — справжня історична подія. Бонусне місце ми віддаємо книзі, у якій зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, свідчення та спогади очевидців тих подій. Книга стала предметом судового розгляду: Віктор Медведчук подав позов до суду з вимогою заборонити її друк і навіть отримав відповідне рішення суду. «Справу Василя Стуса» моментально розкупили, наступний тираж надрукували з текстом рішення — ці примірники стали колекційними. Зрештою правда перемогла: апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції про заборону публікації й розповсюдження, а також використання імені Медведчука, який під час описуваних у книзі подій був адвокатом Стуса.
