10 віршів Тараса Шевченка, які варто вивчити з дітьми

    Поширити:

    Вірші Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен. Цілі покоління виховувалися на Шевченкових творах. Його поезія і сьогодні продовжує надихати українців на нові звершення й перемоги.

    ВСТАЛА ВЕСНА

    Встала весна, чорну землю
    Сонну розбудила,
    Уквітчала її рястом,
    Барвінком укрила;
    І на полі жайворонок,
    Соловейко в гаї
    Землю, убрану весною,
    Вранці зустрічають… 

    Тече вода з-під явора

    Тече вода з-під явора
    Яром на долину.
    Пишається над водою
    Червона калина.
    Пишається калинонька,
    Явор молодіє,
    А кругом їх верболози
    Й лози зеленіють.

    Тече вода із-за гаю
    Та попід горою.
    Хлюпощуться качаточка
    Помеж осокою.
    А качечка випливає
    З качуром за ними,
    Ловить ряску, розмовляє
    З дітками своїми.

    Тече вода край города.
    Вода ставом стала.
    Прийшло дівча воду брати,
    Брало, заспівало.
    Вийшли з хати батько й мати
    В садок погуляти,
    Порадитись, кого б то їм
    Своїм зятем звати?

    СЕЛО

    Село! І серце одпочине:
    Село на нашій Україні —
    Неначе писанка, село.
    Зеленим гаєм поросло.
    Цвітуть сади, біліють хати,
    А на горі стоять палати,
    Неначе диво. А кругом
    Широколистії тополі,
    А там і ліс, і ліс, і поле,
    І сині гори за Дніпром.
    Сам Бог витає над селом.

    САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ

    Садок вишневий коло хати,
    Хрущі над вишнями гудуть,
    Плугатарі з плугами йдуть,
    Співають ідучи дівчата,
    А матері вечерять ждуть.

    Сем’я вечеря коло хати,
    Вечірня зіронька встає.
    Дочка вечерять подає,
    А мати хоче научати,
    Так соловейко не дає.

    Поклала мати коло хати
    Маленьких діточок своїх;
    Сама заснула коло їх.
    Затихло все, тілько дівчата
    Та соловейко не затих.

    І ДОСІ СНИТЬСЯ: ПІД ГОРОЮ

    І досі сниться: під горою
    Меж вербами та над водою
    Біленька хаточка. Сидить
    Неначе й досі сивий дід
    Коло хатиночки і бавить
    Хорошеє та кучеряве
    Своє маленькеє внуча.
    І досі сниться, вийшла з хати
    Веселая, сміючись, мати,
    Цілує діда і дитя
    Аж тричі весело цілує,
    Прийма на руки, і годує,
    І спать несе. А дід сидить
    І усміхається, і стиха
    Промовить нишком: — Де ж те лихо?
    Печалі тії, вороги?

    І нищечком старий читає,
    Перехрестившись, Отче наш.
    Крізь верби сонечко сіяє
    І тихо гасне. День погас
    І все почило. Сивий в хату
    Й собі пішов опочивати.

    ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ

    Зоре моя вечірняя, 
    Зійди над горою,
    Поговорим тихесенько
    В неволі з тобою.
    Розкажи, як за горою
    Сонечко сідає.
    Як у Дніпра веселочка
    Воду позичає.
    Як широка сокорина
    Віти розпустила…
    А над самою водою
    Верба похилилась.

    РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ

    Реве та стогне Дніпр широкий
    Сердитий вітер завива,
    Додолу верби гне високі,
    Горами хвилю підійма.

    І блідий місяць на ту пору
    Із хмари де-де виглядав, −
    Неначе човен в синім морю,
    То виринав, то потопав.

    Ще треті півні не співали,
    Ніхто ніде не гомонів,
    Сичі в гаю перекликались,
    Та ясень раз-у-раз скрипів.

    СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ

    …Світає,Край неба палає;
    Соловейко в темнім гаї
    Сонце зострічає.
    Тихесенько вітер віє,
    Степи, лани мріють,
    Меж ярами над ставами
    Верби зеленіють.
    Сади рясні похилились,
    Тополі по волі
    Стоять собі, мов сторожа,
    Розмовляють з полем.
    І все то те, вся країна,
    Повита красою,
    Зеленіє, вмивається,
    Дрібною росою,
    Споконвіку вмивається,
    Сонце зострічає…
    І нема тому почину,
    І краю немає!

    ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

    Зацвіла в долині
    Червона калина;
    Ніби засміялась
    Дівчина-дитина.

    Любо, любо стало!
    Пташечка зраділа
    I защебетала…
    Почула дівчина,

    І в білій свитині
    З біленької хати
    Вийшла погуляти
    У гай на долину.

    ОЙ СТРІЧЕЧКА ДО СТРІЧЕЧКИ

    Ой стрічечка до стрічечки
    Мережаю три ніченьки,
    Мережаю, вишиваю,
    У неділю погуляю.

    Ой плахотка-червчаточка,
    Дивуйтеся, дівчаточка,
    Дивуйтеся, парубки,
    Запорозькі козаки.

    Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
    А з іншими вінчайтеся.
    Подавані рушники…
    Отаке-то козаки!

    Джерело

    Поширити: